Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Як жертва впаде вже, мов зрубана павіть,

Як піною з рота траву закривавить,

Облава вбивати йде далі, йде далі.

Його поцілували ми в чоло

І відступили від труни. За діло

Гробар береться жваво так і вміло,

Уже на скрині віко загуло.

Чого ж мені це все так запекло,

Немов гарячі цвяхи, вбиті в тіло?

Труно, чому ж я не оглянув сміло

Тебе і все те, що в тобі було?

Мерця не знав я, плакати не буду,

Та знаю, — маску хтось зірве без труду,

Коли надійде майбуття моє.

Удари чую, співу тужна нота,

І плоть мою пронизує скорбота —

То молоток в ялову дошку б'є.

Лежить зображення розп'ятого Христа,

По ребрах зламаних стікає кров струмками.

Зір вигаслий, бліді, як в мертвого, уста,