О, це душа моя! В ній дика й жизняна
Невкореність, вона — закута блискавиця.
Стрибок — і втоплені зубища в плоть мою.
Я поміж ґратами застряг і проклинаю
Залізо те, що нас роз'єднує. З відчаю
Протискуюся в кліть і сам себе даю
Моїй душі за те, що прагне волі й дива,
І крові з жил моїх, — ненатла і жаждива.
ШАЛЕНИЙ СОНЕТ
Хоч волоцюга я — та рівня королю:
Хмільний від сонця дух, звитяжець непогоди,
Я йду навзаводи з далечиною, броди
Обходжу й зраджую всі правди без жалю.
Під небом зоряним огні — мої господи.
Під сном і під плащем я всюди гарно сплю.
Мов гілка яблуні, забитий кий в ріллю
Народжує мені цвіт мрій і плід свободи.
Та нерозважливість не спить, вона той міх,
Де мудрість я ховав, продерла, як на сміх.
Згубився ум, але не став я з того лежнем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 153. Приємного читання.
TextBook