Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Що з іменем твоїм зростуся знов до рання,

Що знов прокинуся в боліннях і сльозах.

Втім, думатиму так з полегкістю ясною,

Що не повторяться мої палющі сни,

Надихані з троянд бентежної весни.

І лиш, як хвилі сну зімкнуться наді мною,

На дні свідомості твоє ім'я, як пструг,

Проблисне тільки раз — і згасне все навкруг.

Антоній Слонімський

Нікчема змолоду іде на компроміс,

Його пропалює лиш про їду турбота;

Немає в нього мрій і марень Дон Кіхота —

Загнати в небеса окутий злотом спис.

Дивись — юнак збілів, од переляку скис,

Де правда мовиться, він затуляє рота,

Рух сковує йому необережна нота,

Він, звісно, не орел, а молоденький лис.

Повинна молодість горіти, наче шпага,

Йти в море життєве, як вікінгівська лодь,

Покласти за мету сміливість, а не блага,