Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Життя складається з днів праці та забави,

Людина то злетить, то ходить по землі,

І прагне все туди, де світ у мрійній млі:

З Варшави — у Париж, з Парижа — до Варшави.

Я думаю не раз, що сон прилине знов,

І покладе мене на крил своїх пір'їни,

І я збуджусь без тих пригадок з України —

Вони повернуться у свій таємний схов.

Замкнеться, мов труна, болюче спогадання,

Про давній усміх твій, про сльози, що горять,

О, проминання — то єдина благодать!

Все віддаляється, і ти, мов зірка рання,

Зникаєш в далечі… і вже тебе нема.

Найкращий лікар — час, — говорять недарма.

Лиш вечором, коли приляжу в самотині,

Подумаю, що ніч — мого життя заслон,

Що, мабуть, я тобі завдячую цей сон,

Який, мов дотики легкі, приходить нині.

Як темні клуби хмар у згаслих небесах,

Просунеться в душі печальне сподівання,