Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Коли скриплять вози, й колеса їх втиска

Тягар снопів у твердь засушеної глини,

Коли чекає плуг біля дверей хатини

Вже завтрашнього дня, коли з пастівника

В село корови йдуть, і повно молока

У вимені несуть, і спів пастушки лине.

Приходять радощі тоді в селянський дім,

Земля віддячує за працю добре всім;

Тоді на труд важкий себе я надихаю,

Тоді моя душа наснажується знов

Жаданням діяти і мріє про любов,

Про день великого й багатого врожаю.

Нудьгою вічною зацькована тигриця

По клітці нипає, примружена, сумна.

В зеленім злоті віч випещує вона

Криваве марення, від хижості іскриться.

То ляже, то здрімне, замуркотить, мов киця,

То раптом до стрибка напнеться, як струна.

О, це душа моя! В ній дика й жизняна

Невкореність, вона — закута блискавиця.