Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Fiumicino — там, а там десь — Fiumara,

На Острові Святім біліє кіз отара,

Пастух — увесь в багні. Куди не глянь — біда.

Траяна славний порт в руїни запада.

В тумані Остія стара, немов примара.

І раптом — що це? — мла знялася понад рінь,

І грає золотом блакитна далечінь.

То море! Там відплив крильми, як птах, махає.

О Риме! Гниль твою віки несе ріка,

І море, знаючи, яка вона гидка,

П'ючи з відразою, від берега втікає…

Ян Каспрович

Кудлатий фавн біжить за німфою щомога,

Очима в плоть її вгризається здалік,

Регочеться, летить через кущі й потік,

Неначе відламок скелястого порога.

Сміється дівчина легка, золотонога,

Від велетня втіка то в цей, то в інший бік,

Зринає, мов світляк, що темряву пропік,

її руда коса — розвіяна тривога.