Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Ростимуть бур'яни, ходити буде скот.

Що зацвіло — впаде, розтоптане стокрот.

Хто так пишається, здолавши вгору сходні, —

З вершини порохом злетить у тьму безодні;

Хто був щасливцем, той ще звідає гіркот.

Все йде у небуття, все гасне в тій ході,

Людина ж нетривка, мов булька на воді;

Ах, що ж воно таке, все те, що ми вважаєм

Дорогоцінністю, як не зола, не прах,

Не квітка, що її ми стріли на полях,

Та вдруге не знайдем у просторі безкраїм.

Йоганн Вольфганг Гете

По тисячах цілунків опалив

Один — прощальний. Віддалились кроки.

А як страждання втишилось глибоке,

Той берег з горами й латками нив,

Що я відплив од нього, дивом див

І щастя джерелом здававсь, допоки

Його блакиттю потойбіч затоки

Од мого зору вечір не закрив.