Дивишся тоді на власні руки, —
Скільки долей, тіл, речей вони
Дотикали! Гола мить. Науки
Все ж нема з цієї голизни.
І чим далі — просторінь зростає,
Що себе ховає й огортає.
5
Вільшаники, луги в сухім бадиллі,
Червоні лисини парів і знов луги,
Північними вітрами гнані хвилі,
Пологі, непорушні береги.
Кутів немає гострих. Спонадрана —
Дощі литовські. Все розмите, як печаль.
Вітчизна — втоптана старовина піщана,
Мечів музейних вищерблена сталь.
І вимовлене прапоетом слово
Дзукійське, рідне — на устах моїх;
І озеро, мов ранок, що казково
З душі змиває біль старий і гріх.
Каміння, гори й скруглені слова.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 107. Приємного читання.
TextBook