Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Геть скинувши, немов одежу, тіло,

Щоб у далінь єство моє злетіло

По безконечні світляних доріг!

Втекти від плоті, перейти поріг

Всього, що так лякало і боліло!

Ого! Тримають міцно й очманіло

І біль, і страх, і сум, і смертний гріх.

Чи пам'ятаєш, хлопчику Ікаре,

Як ти плечима врізався у хмари,

Як їх роздер, мов клапоть полотна,

Як смерть зневажив ти в своїм польоті,

Як наближався гул твоєї плоті

І глиб небес без проблиску і дна!

Душе моя, ти птицею додому

Повернешся. Це буде тільки так.

На небі палахкий залишиш знак,

Немов метеорит. Крізь даль і втому

Летітимеш на землю, нам відому

З дитинства. Боже мій, а як літак

Чи зірка тебе вдарить! Чи навспак