Стола. Сліди. Де ж руки, де вони?
Людина гляне й може так сказати,
Що через ту осінню болотню
Й сльоту не захотіла вийти з хати —
Сидить сама вночі біля вогню.
А й справді я приніс оце знадвору
Важкий, останній оберемок дров.
І дві легенди в цю печальну пору
Складаю — про життя і про любов.
Дві казки найсвятіші, без химер —
Що я коханий був, що я не вмер.
4
Восени, коли прийти додому,
Гибіти під хлюпання сльоти,
Як почне із золотого строму
Ліс до голих верховин рости,
Як, немов розкидана родина,
Сонм думок збереться при столі,
В грудях раптом згине холодина,
Скресне дух у сонячнім теплі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВІТОВИЙ СОНЕТ“ на сторінці 106. Приємного читання.
TextBook