Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Палаців Індри на ясній блакиті.

Там хочу я перед тобою стати

Навколішки і мовити: «Мадам!

Ви наймиліша і найкраща в світі!»

Мене покинули б негайно злидні,

Якби я вмів картини малювати,

Оздоблювати храми та палати,

Каплиці темні й замки страховидні.

До мене потекли б дари завидні,

Якби я міг, скажімо, гарно грати

На скрипці чи на флейті, щоб магнати

Плескали, на балах трудивши сидні.

Та ба! Я віддаюсь тобі одній,

Поезіє, — ти ж, як сирітка, вбога,

Не піддана мамоні золотій.

Допоки інші там во славу Бога

Шампанське п'ють, я від жаги конаю

Або в нікчеми гроші позичаю.

Був світ мені катівнею. Безсила

Лежала плоть моя, забита в грязь.