Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

2004

Взялись будівники новітньої держави,

Де в рабстві жив народ, голодний, наче звір,

Нагодувати люд судьбі наперекір,

Вселити волі дух в його єство лукаве.

І хліба напекли, понаставляли страви

На площах — їж, бери добро на власний двір.

І їв народ, і пив, і лаяв, як блюзнір,

Свободу, що дала замало пива й кави.

Не знали вожаї, що в тих людей нема

Своєї гідності, історії та мови,

Що їх наїдками не визволиш з ярма.

Але й самі вожді — нікчемні славослови —

Державу бачили у вимені корови,

Доїли й билися за дійки тишкома.

2004

«Ми — вибраний народ, зерно, а не полова,

Одвічна сіль землі, думок болящий рух,

Натхненники жахних, кривавих завірюх,

Де твориться життя, йде людськості обнова».