Розділ шостий Цуцики в темряві

— Руйнуються звичні зв’язки. Ти відвикаєш чутися людиною. Як після тривалого лежання люди заново вчаться ходити — так після частої зміни носіїв тобі доведеться нагадувати, як робити ковтальний рух. Тому запам’ятай одразу, Іхтіандре: півдня у воді, півдня на повітрі.

— Чому «Іхтіандр»?

— Чого ти нічого не читаєш? У твоєму віці…

— Я читав, — Арсен образився. — Я не розумію іншого. Оце — твій світ?

— Мій інструмент.

— На якого біса тобі, з таким інструментом, потрібні ми?

Арсен на секунду заплющив очі. На частку секунди.

— Питання зрозумів, — Максим кивнув. — Пояснюю: будь-яка рукотворна програма програє спеціально підготовленій людині.

«Правда».

— Це як робот ще довго — завжди — буде всього-на-всього бляшанкою з компом у голові, — так і програма, написана програмістом, буде всього-на-всього програмою, незалежно від просунутості. Але якщо в мережу запустити оцифровану людину — о, це геть інше, Арсене. Інший рівень можливостей.

«Правда».

— Коли я в мережі — я програма?

— Коли ти в мережі, ти цифровий.

— А ти сам?

— Що — я?

— Коли ти в мережі?

— Я завжди в мережі, — помовчавши, зізнався Максим. — Частина мене принаймні. Але я не комп’ютерний супермозок, як це могло б здатися читачеві коміксів.

«Правда».

— А хто ти?

— Перетворювач. Трансформатор. Транслюю матеріальне в ідеальне й назад.