TextBook «Правда».
— А ти знаєш, що він… пропав безвісти?
— Знаю, — Максим повернув голову. — Вибач, це погана новина. Він був геть божевільний. Його треба було краще доглядати.
«Правда».
— А чого він говорить: Не треба мене шукати»?
— Хвора фантазія примхлива.
«Правда».
— Ага, — сказав Арсен.
Він відійшов у свій куток, сів, закинувши ноги на стіл. Схаменувся, спустив ноги на підлогу. В останні місяці він ловив себе на Максимових інтонаціях, на Максимових жестах, на його улюблених слівцях. Тепер ще й ноги на стіл…
— Поганого навчитися простіше, — сказав Максим у нього за спиною.
«Правда».
— Ти що, думки читаєш?!
— Якщо людина щось робить, не замислюючись, потім швиденько перестає й сидить, трагічно наморщивши лоба… Що тебе мучить, працівник? Чому не пожинаєш плоди таланту, праці й везіння?
— Максиме, — сказав Арсен і прокашлявся. — Той, хто тобою керує… Він чого хоче для Землі?
— Добра, — не замислюючись, відгукнувся Максим. — Правильності. Упорядкованості. Добра.
«Правда».
— Цілком природно сумніватися, — сказав Максим іншим тоном. — Незрозуміле лякає. Ти мене й досі боїшся.
— Ні.
— «Неправда», — сказав Максим голосом мультяшного робота й одразу розсміявся. — Якщо не боїшся — хочеш, утнемо з тобою одну штуку?
— Й-яку?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ шостий Цуцики в темряві“ на сторінці 27. Приємного читання.