Цікаво, чого ж я домігся, думав Арсен, збиваючи на ходу білі шапки кульбаб. Та чортівня, що мені привиділася в грі, — результат прихованого впливу чи просто глюк? Духота, напруження, мухи… Я так утомився від цієї дурної гри. Скоріше б усе…
— Арсене, — Максим вимовив його ім’я задоволено, мов натураліст, що вловив цінного метелика. — Привіт!
Він стояв на краю басейну — шорти в нього цього разу були сніжно-білі, а футболка — кольору скипілої крові. В руці його виявилася комп’ютерна миша: Максим крутив її, наче дохлого пацюка за хвіст, намотавши провід на кисть.
— Привіт, — Арсен сповільнив крок.
— Молодець, я вже думав, що ти не виплутаєшся, — довірливо сказав Максим. — Класний обманний прийом: про те, що в грі є персонаж на ім’я Баффі, всі давно забули. Молодець. Їдальня, станція, турбудиночок — з такою територією можна ще поборотися, поздоровляю!
— Дякую, — Арсен усміхнувся у відповідь. — До речі, гарна погода.
Максим схилив голову до плеча:
— Чудова.
* * *Він не збирався підслухувати. Просто бродив під вікнами з боку лісу, вишукував руде кошеня. Аніне вікно було на другому поверсі, відчинене навстіж.
— …Я сумую, Іване. Я дуже сумую. Все, це мій перший і останній дзвінок… Не лай мене. Я все розумію. Я люблю тебе. Так?
Вона говорила пошепки, але стояла, мабуть, занадто близько до вікна. Арсен завмер з піднятою ногою.
— Я не знаю, — сказала вона ледве чутно. — Незабаром… Я сумую за тобою. Так і знай.
На щастя, закінчивши розмову, вона не підійшла до вікна й не подивилася вниз. Грюкнули двері. Арсен бігцем, пригнувшись, обігнув будинок і перш, ніж Аня з’явилася на порозі котеджу, влаштувався, ніби нічого й не сталося, на сходах тераси.
Дуже скоро з’ясувалося, що він сів упоперек мурашиної стежки, і мурахи — лісові, червоні — з цього незадоволені.
* * *Усе сталося на танцмайданчику ввечері цього ж дня. Три клани з’явились, як звичайно, при повному параді — у кепках і футболках своїх кольорів, дехто розфарбував обличчя. Спочатку Ящери, Змії й Черепахи тупцювали трьома тісними групами, намагалися танцювати зі своїми дівчатами, вороже поглядали по боках. Потім якийсь хлопець з Черепах випадково зачепив ліктем дівчину зі Змій. Через секунду почалося побоїще.
Аня, Арсен і Толік сиділи в холі з орхідеями, коло декоративного фонтана, перед плазмовою панеллю. Здавалося, що вони дивляться бойовик, знятий у документальній манері. Гриміла музика, металися червоні й сині промені, і в цій нестерпній каші Брюс Іванченко товк пику здоровому хлопцеві-черепасі, і крапельками розліталися кров та слина. Мар’яна Чабан з вереском рвала патли блондинці-змїї, не помічаючи власних втрат. Рештки дівочих зачісок летіли в повітрі, мов павутина, виблискуючи під світлом ліхтарів.
— Бий ящурів!
— Вали черепків!
— Вріж йому! Лови, сука!
Арсенові стало тухло в роті. Толік пробурмотів щось собі під носа.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ третій Клани“ на сторінці 25. Приємного читання.