Розділ третій Клани

Її очі тепер прояснились і виявилося, що вони яскраво-зелені. Каштанове волосся, зібране у хвіст, лежало на правому плечі.

Двері електрички закрилися.

Він повертався сам, по зовсім порожній дорозі. На узбіччях у тіні сосен росли високі квіти, схожі на пофарбовані аквареллю ромашки. Не садові, з м’якими стеблами, з важкими ніжними голівками — ні, це були сухорляві дикі квіти на міцних стеблах, вони багато чого бачили, вони ще в ранній юності проломили асфальт…

Він глянув на годинник — за чверть восьма. Батько в такий час завжди снідав. Сьогодні четвер, будній день.

— Алло, тату, — сказав Арсен у трубку. — Доброго ранку!

— Ого, як рано! — батько зрадів, від цієї щирої радості Арсенові стало легше на душі. — Рання пташка ловить черв’ячка! Що робиш?

— Іду лісом. Гуляю перед сніданком.

— Чудово! Коли у вас там закінчиться ця штука? Ми з мамою скучили, страшне!

— Та скоро, ще, може, з тиждень. Ти скажи, що там ваш системник? Котрий усі диски переформатував?

— Нічого, — сказав батько, і голос його змінився. — А чого ти питаєш?

— Просто такий випадок… запам’ятовується. Я запам’ятав.

— Це він порахунки звів, — батьків голос став важкий, в’язкий. — Такий виявився… мерзотник. Він на іншу роботу влаштувався, як тепер з’ясувалося, і вирішив наостанок звести порахунки з нашим шефом.

— Та ну?!

— Так. Що тепер робити, не ясно. Шеф шукає спосіб якось його прижучити. Але ти собі цим голови не забивай… Погода у вас там яка?

Вони поговорили кілька хвилин, потім батько схаменувся, що спізнюється на роботу. Арсен сховав телефон у нагрудну кишеню теніски. Неясна темна пляма маяла на краю свідомості й ніяк не зникала. Історія з мстивим системником огидна, але історія з домогосподаркою, яка у несвідомому стані форматує диски, взагалі ні в які ворота не лізе…

А головне — як це пов’язано з його сьогоднішньою грою? З грою, яку він уже майже програв?

«Черепки», «черви». Цікаво, як називають Ящерів? Аня весь вільний од гри час проводить коло монітора в холі. Напевно, вона знає. Напевно, вона вже знає і про Мар’янині плани — дівчата, звісно, вголос обговорювали свою хитру стратегію — під камерами. До чого тут орхідеї?

Коло табірних воріт стояла величезна поливальна машина. Людина в синій спецівці прикручувала шланг до пожежного крана. Арсен переступив через товсту брезентову кишку, що розкинулася впоперек дороги.

На головній алеї йому зустрівся вихователь у супроводі двох охоронців. Вигляд у всіх трьох був незадоволений.

— Гей, ти не бачив тут дівчини? З рюкзаком? Ірини Гнатенко.