Розділ «Василь Головачов КАЛІЮГА»

Рівно через місяць після своєї появи на світ суперзаври раптом полишили зону відчуження, котру вилазили уздовж і впоперек, ніде не виходячи за межі п’ятимильного кола з центром в районі кістяка їхнього родителя (“матері” чи “батька” — хто розбере?), і попрямували в пустелю до місця ядерного вибуху під кодовою назвою “Аутбест”, який недавно прогримів. Ні кулеметно-автоматний вогонь, ні атака вогнеметів, ні залпи реактивних мінометів не зупинили їх і не пошкодили. На цей момент уже було відомо, завдяки зусиллям Аліссона, Кеннета і їхніх колег-експертів, що матеріал кісток суперзаврів являє собою складний полімер на основі боросилікатних сполучень з включеннями гадолінію. Цей матеріал був міцніший за будь-який метал, не боявся високих температур аж до чотирьох тисяч градусів і не піддавався жодному методу механічної обробки, крім різання плазменим променем з температурою плазми понад десять тисяч градусів.

Працювати поблизу радіоактивного кістяка в захисних антирадіаційних комбінезонах було досить важко, тим більше що постійно доводилося бути насторожі, щоб не прогавити появу “малюків”, однак учені терпіли, зробили все, що було в їхніх силах, і здобули стільки неймовірної, сенсаційної інформації, що вистачило б на кілька Нобелівських премій. Головний же висновок, що приховано визрівав з дня на день, зробив голова комісії, створеної з фахівців військових лабораторій Пентагону і високопоставлених співробітників Ради національної безпеки. На прес-конференції в Тонопі, куди вперше були допущені журналісти й кореспонденти центральних газет і телебачення, він заявив, що одержані результати дозволяють вважати батьківщиною суперзавра не пустелю Невада, не Сполучені Штати і не Землю взагалі, а космос!

Після цього сенсація спалахнула і зайнялася пишним полум’ям на сторінках преси всього світу, викликавши приплив ентузіастів, що прагнули познайомитися з панспермітами,[6] як стали йменувати молодих суперзаврів, трохи ближче.

Проте потік цих самодіяльних горе-дослідників швидко порідшав, коли стало відомо, що пансперміти випромінюють, як могильники радіоактивних відходів, до двохсот рентгенів на годину, та ще й володіють потужним грайзером — гамма-лазером, промінь якого було видно через ефект перевипромінювання. А потім інформація про суперзаврів раптом зникла зі сторінок газет і журналів США, як за помахом чарівної палички, немов перекрили кран, що живив сенсацію. Втім, так воно й було насправді: спецслужби Штатів оцінили живий раритет, що потрапив їм до рук, і його вплив на воєнну науку, і натиснули на відповідні кнопки. Відтоді суперзаврами по-справжньому зайнялися професіонали військових лабораторій, які давно розробляли поряд з простими і надійними ще й найекзотичніші засоби умертвіння подібних до себе. Всі цивільні спеціалісти були виселені з території полігону, попередньо заприсягнувши мовчати про все, що вони бачили.

На подив Аліссона, його залишили — чи то через принесену конкретну користь, чи то як першовідкривача, чи то з інших міркувань. Залишився й Кемпер, який пересів з кабіни свого “віслюка” в кабіну вертольота “Ірокез”. Бачили вони один одного зрідка, але з очей не випускали і спосіб для спілкування знаходили завжди, коли обох діймали до живого постійна гонка і недосипання.

Суперзаври в цей час дісталися епіцентру вибуху — там зяяла неглибока, однак широка воронка діаметром у п’ятсот з лишком метрів — і довго нишпорили довкола, зоравши пустелю не гірше, ніж сотня тракторів з плугами. Що вони шукали, одному богові було відомо, але після “оранки” обидва ще більше підросли і витягнулись завдовжки, а радіація в “нульовій точці” практично зникла, упавши нижче рівня природного фону.

Дивитися на драконів навіть здаля було моторошно і дико, ніхто на Землі навіть у кошмарних снах ніколи не бачив подібних створінь, і недаремно один із льотчиків-спостерігачів збожеволів, коли сів від них надто близько і суперзавр Стрілець плюнув у нього гамма-променем.

Пансперміти явно еволюціонували: в них випадали “зайві” роги і шипи, колір шкіри змінився на сірий, вона стала гладкою, лискучою, відбивала світло, мов безліч полірованих металевих дзеркал, зате на спинах з’явилися якісь гребінчасті нарости, за аналогією названі “крилами”. Вага пришельців досягла п’ятисот сорока тонн, і вони тепер, рухаючись, залишали широкі борозни в будь-якому грунті, в тому числі і на голій скелі.

В контакт з людьми вони не входили, а визначити на відстані, розумні вони чи ні, було неможливо. Тому вчені-біологи і палеонтологи одержали термінове завдання визначити за кістяком дорослого суперзавра і рештками яєць, чи мав він інтелект. Аліссон поставився до завдання скептично, проте вголос поділився сумнівами тільки з Кемпером.

— Розумієш, — говорив він льотчику, коли той з флягою віскі “Чивас-Рігал” розшукав його надвечір, — мозок у суперзавра був, хоча й розташований не в голові, а на череві і біля основи хвоста. За розмірами він більше людського, однак обсяг мозку — це не доказ розумового процесу. Мозок тиранозавра чи тарбозавра теж був більший за людський, проте інтелект цих найбільших хижаків в історії Землі не перевищував інтелекту сучасного крокодила.

Кемпер простягнув палеонтологу ковпачок фляги з двома ковтками віскі.

— У тебе вигляд, як після марафону… або трьох безсонних ночей поспіль. Багато роботи?

— Не те слово. Забув, коли їв і спав вчасно і спокійно. Зрозуміло, що над’ящер дійсно звалився до нас на Землю з космосу, як я і гадав, але чому він не зміг розмножитися ще в ті часи, не створив популяції? Що йому завадило? Вся історія мезозою пішла б іншим шляхом…

Кемпер зробив ковток, закрутив флягу.

— Як на мене, все дуже просто: він міг жити тільки в умовах високого радіоактивного фону, а в ті часи фон був у Неваді дуже й дуже низький, не те що зараз. Народження суперзаврів на ядерному полігоні, де фон через випробування вищий, ніж у будь-якому іншому місці земної кулі,— тому підтвердження.

Аліссон замислено продовжував перевдягатися.

— Мабуть, ти маєш рацію, — промовив він нарешті. — До речі, такий збіг вельми символічний: ця кошмарна істота, яскраво виражений носій всесвітнього зла, хоча б на вигляд, аналогів якому не знайшла навіть людська уява, могла народитися тільки тут, на ядерному полігоні, покликаному вдосконалювати засоби знищення роду людського, і тільки в нашу епоху, епоху зла і насильства. — Аліссон мерзлякувато потер руки.

— Каліюга, — пробурмотів Кемпер.

— Що?

— Каліюга, з давньоіндійського — епоха гріха і пороку, почалася три тисячі літ до нашої ери. Але я з тобою не згоден.