TextBook — Вiд мене? — запитав Морган.
— Може, й вiд тебе. Як вийде.
— А навiщо покладатися на випадок. Я тут на дозвiллi склав кiлька заклять...
— Я знаю їх кiлька десяткiв, але не збираюся вдаватись до них. Нехай усе станеться саме собою. Нехай буде сюрпризом. Приємним... — З цими словами я солодко позiхнула. — Давай спати, Моргане. Я втомилася.
Уже засинаючи, я почула, як вiн ласкаво називає мене кiшечкою, ще встигла подумати, що ми з ним два чоботи пара — кiт i кiшка, а потiм сон остаточно здолав мене. Уперше за багато рокiв я спала в обiймах чоловiка, i вперше за все життя — без кошмарiв, спокiйно i безтурботно...
*
Коли я прокинулася, Моргана поруч не було, а на подушцi лежала записка, у якiй вiн повiдомляв, що подався зустрiчати високих гостей — сьогоднi в Порт-Нiор мало прибути судно з iрландськими чаклунами та вiдьмами. Це була перша така численна й поважна група гостей зi Старого Свiту. Король Iрландiї, зачувши про Причастя, не став гаяти часу на дипломатичнi перемовини, а разом з родичами та придворними стрибнув на корабель i вiдплив до Логрiсу. Така гiдна подиву оперативнiсть могла б ускладнити нам життя — але, на щастя, Артур дiйшов висновку, що його подальше перебування в Екваторi не конче необхiдне, i вирiшив повернутися одразу пiсля Брендонового коронування.
У своїй записцi Морган просив мене замiнити його на засiданнi кабiнету мiнiстрiв, а наприкiнцi додав зворушливий постскриптум: „Брендо, ти чудо. Цiлую твої солодкi губки”.
Я навiть схлипнула вiд розчулення, а пiсля недовгих роздумiв зв’язалася з Пенелопою.
„Привiт, Брендо”, — озвалася вона.
„Привiт. Де ти зараз?”
„В Авалонi. Щойно прокинулася. А ти?”
„Так само. Що збираєшся робити?”
„Поснiдаю, а потiм кину монету. Якщо випаде профiль Артура, пiду няньчитися з Дейдрою, а якщо дракон — займуся фресками в соборi”.
„Пеннi, дорогенька, — попросила я, — зроби менi послугу. Проведи сьогоднiшню нараду мiнiстрiв”.
„Я не...”
„Ну, будь ласочка, дуже тебе прошу. Морган зустрiчає iрландцiв у Нiорi, а я... Я просто не можу!”
„Зле почуваєшся?”
„Навпаки, дуже добре. Тому хочу провести цей день з малою Дейдрою...”
„А менi пропонуєш весь день слухати занудливi доповiдi”, — ображено сказала Пенелопа.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син сутінків і світла» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА“ на сторінці 44. Приємного читання.