Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

— Ти знаєш, що вона вiдмовилася стати королевою Свiтла?

Колiн ствердно кивнув:

— А також знаю, що Брендон, їй на зло, узяв шлюб iз Бронвен. Двi години тому я зустрiчався з сестрою в Безчасiв’ї. Вона здалася менi дуже щасливою... не знаю, чи довго це триватиме. Боюся, що нi.

Ми знову замовчали, думаючи кожен про своє.

— Може, покладеш Дейдру в колиску? — запропонував Колiн.

— Нi, ще трохи потримаю її. Менi це так приємно.

— Ти дуже любиш її, — промовив вiн ствердно.

— Ще б пак. Це ж Артурова донька.

— Вiн досi не знає про неї?

— Скоро дiзнається. Якщо не станеться нiчого несподiваного, то годин за десять вiн уже буде в Авалонi. Збираєшся зустрiтися з ним?

— Обов’язково. Настав час залагодити нашi розбiжностi. Я не хочу через дрiб’язковi образи назавжди позбутися батькiвщини.

— Тебе не бентежить роль вiдставного монарха?

— Анiтрошки. Я добровiльно зрiкся престолу i вважаю це своїм найрозумнiшим учинком. Те, що зараз робить Артур, менi було б не до снаги. Влада не моє покликання.

— А однак ми приреченi на владу, — сказала я. — Єдино лише тим, що маємо могутнiсть, яка дозволяє нам впливати на долю цiлих свiтiв. Адже не даремно в багатьох мовах, наприклад, в англiйськiй, могутнiсть i влада — power — омонiми. I не даремно запричащенi чаклуни й вiдьми називають себе Володарями. А ми, адепти Джерела, — Володарi, пiднесенi до ступеня нескiнченностi.

— Проте я волiю бути науковцем.

— Я теж науковець. Зараз я дослiджую Джерело, i що бiльше дiзнаюся про нього, то бiльше здобуваю могутностi, а отже, i влади. Що ж до тебе, то ти своїми вiдкриттями...

— Чужими вiдкриттями, — уточнив Колiн.

— Це не має значення. Так чи iнакше, ти суттєво вплинув на розвиток тамтешньої науки. А оскiльки наука — нарiжний камiнь будь-якої технологiчної цивiлiзацiї, то тим самим ти змiнив природний хiд iсторiї. Хiба це не влада? До речi, як справи з премiєю?

Колiн почервонiв:

— Боюся, її таки дадуть, попри всi мої намагання цього уникнути.