TextBook — Тебе колись згвалтували? — спiвчутливо запитав вiн.
— Гiрше, — вiдповiла я, здригнувшись. — Набагато гiрше... Тiльки нiчого не питай.
— Не питатиму... А в тебе давно не було чоловiкiв?
— Майже тринадцять рокiв за моїм особистим часом.
Морган аж присвиснув:
— Матiнко божа! Я б давно повiсився.
— Iнодi виникало таке бажання, — сказала я. — Та тепер усе гаразд. Я вилiкувалася.
Ми замовкли, насолоджуючись присутнiстю один одного. Я почувала себе найщасливiшою жiнкою в свiтi, але десь у глибинi моєї iстоти зрiв страх, що це лише iлюзiя, гарний сон, який не може тривати вiчно. Колись я прокинуся — i повернеться колишнiй кошмар...
Звичайно, то були дурницi. Я усвiдомлювала, що не сплю i не марю, а проте, щоб остаточно переконатися в цьому, зв’язалася з Артуром.
„Привiт, сестричко, — вiн одразу впiзнав мої позивнi. — Як нашi „качки”?”
„Вже розлетiлися, — вiдповiла я. — Диверсанти готовi до пiдривної дiяльностi. А як там у вас?”
„Свято триває. Бенкет якраз у розпалi”.
„Бика зжерли?”
„Давно. А обгризенi кiстки миттю розтягли на сувенiри”.
„А як Брендон?”
„Вiн просто чудовий. Тримається так, наче все життя сидiв на тронi Свiтла. Гм... Не знаю, що на нього найшло, але час вiд часу вiн кидає на Бронвен такi ласi погляди, немов хоче її з’їсти”.
„Навiть так! — Я насилу притлумила iстеричний смiх. Моє збудження таки передалося братовi — але в якiй формi! О, нескiнченносте, ти прекрасна! Я славлю тебе... — До речi, Артуре. Вгадай, де я зараз?”
„Де ж iще? Певно ж у лiжку з Морганом”.
„Чорт! Як ти здогадався?” — вразилася я.
Пiсля спалаху щирого подиву на iншому кiнцi лiнiї запанувала мовчанка. Лише за кiлька секунд Артур вiдновив нормальну iнтенсивнiсть зв’язку i недовiрливо запитав:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син сутінків і світла» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА“ на сторінці 42. Приємного читання.