Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

— Я настроїлася на Знак Сили, — пояснила Дана. — Ще пiд час Колiнового коронування. Хотiла потрапити разом з ним до Джерела i допомогти йому. Але тодi не змогла. А ось тепер скористалася з нагоди... — Вона зiтхнула. — Ти маєш зрозумiти, Артуре. Коли Колiн зрiкся престолу, вiн пропонував менi пiти з ним, обiцяв дати Силу...

— Розумiю, — сказав я. — I дарма ти влаштувала цю партизанщину. Я й так збирався привести тебе до Джерела.

Дана здивовано глянула на мене:

— Хiба я знала! Я думала, що ти допустиш лише рiдних.

Я похитав головою:

— Цього було б мало. Менi потрiбнi i ти, i Морган... До речi, вiн теж з тобою?

— Так, вiн знає про мої плани. Я попросила його про допомогу, щоб вiн вiдвернув вiд мене увагу Бренди.

— Отже, нiчний наїзд на Брендона був частиною вашого задуму?

— Нi, Морган сам виявив iнiцiативу. Не знаю, чого вiн хотiв.

— Як чого? Стати твоїм Провiдником. З усiма вiдповiдними наслiдками.

— I що б це дало? Знак Життя однаково мала б Дейдра, а вона... — Дана замовкла, а в її очах сяйнуло розумiння. — О боже! Як я ранiше не збагнула...

— А от Морган збагнув, — сказав я. — Вiрнiше, запiдозрив, що в разi, коли до Джерела проходить жiнка, активнiшим стає зв’язок з Провiдником-чоловiком. А вчора вночi, у розмовi зi мною, отримав пiдтвердження свого здогаду.

— I тут-таки звернувся до Брендона, — кивнула Дана. — Умовляв його, благав, варнякав про престиж, про авторитет...

— Стривай-но! — сказав я, мов громом уражений раптовою пiдозрою. — Звiдки ти знаєш?

Дана почервонiла i збентежено потупилася.

— Я... ми з Брендоном... ну...

Я гiрко розсмiявся, згадавши Брендинi слова: „Йому снилася Дана”. Атож, снилася! Наяву...

Я рiзко обiрвав свiй смiх, звiвся на ноги й сухо промовив:

— Ходiмо до Джерела. — I, не чекаючи на вiдповiдь, став пiднiматися схилом пагорба.

— Артуре, — несмiливо озвалася Дана.