Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

— Пригостиш?

— Хiба ти палиш?

— Вiднедавна, — вiдповiла вона, взявши сигарету. — Це твоя Бренда мене пристрастила. Постiйно тиняється бiля Джерела, мудрує щось зi своїм комп’ютером — ну а я ж Хазяйка, мушу за нею приглядати. Тож заразом i дечому навчилася в неї — i писати програми, i палити.

Я глибоко вдихнув тютюновий дим, затримав подих, потiм видихнув. Як завжди, вiд першої затяжки пiсля сну менi приємно запаморочилося в головi.

— Слухай, Бронвен, — нерiшуче заговорив я. — Тiльки... е-е... щоб це лишилося мiж нами...

Вона глянула на мене з розумiнням i спiвчуттям:

— Ти про Дану?

— Так. З Даною в мене iнакше, нiж було з тобою... — Я знову завагався, однак продовжив: — Боюсь, мої почуття до неї не пов’язанi з Джерелом.

Бронвен заперечно похитала головою:

— Тут ти помиляєшся.

— Нi, я певен. Може, на початку воно й вiдiграло свою роль... Таки точно вiдiграло — зробило перший поштовх... розкрило менi очi... i я...

— I ти врештi прозрiв, — допомогла менi Бронвен. — Зрозумiв, що насправдi кохаєш не Дейдру, а Дану.

— На жаль, так... I менi дуже боляче. Я вiдчуваю, що зможу вирвати Дейдру зi свого серця, але Дану...

— Вирвати Дану не зможеш, — пiдтвердила вона. — Нiколи. Нiзащо. Вона стала твоєю невiд’ємною часткою. Джерело закарбувало в тобi її емоцiйний образ, i якщо ти спробуєш стерти його, то цим себе вб’єш.

— Знову Джерело?! — вигукнув я.

— Авжеж воно рiдненьке, — з сумною усмiшкою промовила Бронвен. — В одному ти маєш рацiю: те, що почував до мене i що почуваєш зараз до Дани — рiзнi речi. Та це ще не означає, що Джерело непричетне до твоєї нiжної пристрастi. Просто наслiдки контакту для Провiдника i Посвяченого рiзнi. В першому випадку це такий собi залишковий ефект вiд тiсного емоцiйного зв’язку, щось на зразок приворотних чарiв — вони досить сильнi, але недовговiчнi. А от для Посвяченого все набагато серйознiше. Занурившись у Джерело, вiн закарбовує в собi сутнiсть Провiдника. Назавжди, до самої смертi. Ти був моїм Провiдником, i тепер ти — частина мене самої. Ось чому я кохаю тебе й кохатиму завжди. Ось чому я забула про гордiсть i вперто нав’язуюсь тобi — вся моя гордiсть втонула в Джерелi. Ось чому Колiн пiсля свого коронування так рiзко змiнив ставлення до Дани. Ось чому й ти втюкався в неї по самiсiнькi вуха.

Я понуро допалив сигарету i взяв наступну. Якщо Бронвен не брехала, то мої справи були ще гiршi, нiж я думав. В такому разi єдине, чим можна було зарадити своєму скрутному становищу, це найближчими днями пропустити Дану до Джерела, ставши її Провiдником. А от Дейдра... проблеми з нею залишаться. Та й з Брендоном вийде негарно — я вiдберу в нього наречену... А втiм, це не бiда — нехай шукає кохання у Дейдри. Нехай вона стане його Провiдником. А згодом, коли її Дар визрiє, й сама пiде до Джерела за Брендонової пiдтримки. Отож залишалася дрiбничка — скасувати завтрашнє весiлля, не зчинивши скандалу...

Нiби почувши мої думки, Бронвен сказала:

— А знаєш, Артуре, що найпаскуднiше в цiй ситуацiї?

— I що ж?