Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

— Але ж Колiн...

— Вiн адепт Джерела, — вiдповiв я. — А це iнша рiч. Його Образ стабiльний у будь-якому потоцi часу. А Формотворчi — нi. Ось у чому бiда, Моргане. Коли стане вiдомо про моє повернення, всi тутешнi чаклуни кинуться до мене, вимагаючи Причастя — зараз i негайно. А якщо я оголошу про вiдстрочку щонайменше на рiк, мене звинуватять в шахрайствi. Або навiть гiрше — запiдозрять у тому, що я збираюсь подарувати вiчну молодiсть i могутнiсть лише обраним. У будь-якому разi спалахне бунт, i менi доведеться придушувати його. Моє царювання почнеться з кровопролиття.

Фергюсон опустив очi.

— Кевiне, — промовив вiн голосом, сповненим розгубленостi й каяття. — Накажи вiдрубати мою дурну довбешку.

— Це не допоможе, — вiдповiв я. — Тiльки й того, що однiєю дурною довбешкою стане менше.

Дейдра жалiсливо глянула на мене:

— Що ж нам робити?

Трохи подумавши, я сказав:

— Є один варiант: вiдправити всiх нетерплячих на навчання в дружнi Доми. Там охоче приймуть учнiв, причому в необмеженiй кiлькостi, бо сподiватимуться переманити їх до себе. I багатьох таки переманять, особливо молодь, яку зачарує велич та пишнота тисячолiтнiх Домiв. Юнаки там швидко одружаться, дiвчата повиходять замiж, i ми втратимо цiле поколiння.

— Кепський варiант, — пiдсумував Морган, аж раптом очi його зблиснули: — Стривай-но! А якщо зробити навпаки — не вiдправляти учнiв, а запросити вчителiв?

Я кивнув:

— Саме про це я й думаю. Але тут є певна небезпека. Мiй прадiд Артур так i вчинив — навербував близько двох сотень помiчникiв з iнших Домiв, щоб вони допомагали йому в розбудовi Царства Свiтла. Саме цi люди склали кiстяк новоствореного Дому, захопили в ньому майже всi провiднi посади, стали найвищими достойниками держави. Така ситуацiя збереглася й дотепер — на добрих вiсiмдесят вiдсоткiв верхiвка Дому Свiтла складається з нащадкiв Артурових соратникiв, фактично, чужинцiв. Це завжди було причиною внутрiшньополiтичної напруги, часом призводило до серйозних конфлiктiв. I мiй прадiд, i дiд, i батько намагалися зарадити цiй проблемi, виправити становище, але було вже запiзно — суспiльство довгожителiв дуже iнертне й консервативне за своєю природою, воно опирається будь-яким змiнам. Я не хочу повторити помилки свого предка й тезки; ключову роль в нашому майбутньому Домi мають вiдiгравати тутешнi чаклуни й вiдьми.

— Це правильно, — погодився Морган. — Отже, прийшлi вчителi вiдпадають?

— Подивимося, — сказав я. Менi якраз спала на думку одна iдея, проте я вирiшив не квапитися й гарненько обмiркувати її. — А поки я придумав, як вигадати час. Рiк не рiк, але кiлька мiсяцiв точно.

— I як?

— Скажу, що опанування Формотворчих потребує ретельної пiдготовки, i роздам усiм претендентам книжки, якi вони мають вивчити. Нашi чаклуни — люди здебiльшого освiченi, дуже цiнують знання i сприймуть це як належне. А до Причастя допускатиму лише пiсля суворих iспитiв — i насамперед тих людей, що менi потрiбнi.

— Ха! — просяяв Морган. — Хитро задумано! Так ми вигадаємо навiть бiльше нiж рiк.

— Сумнiваюся. Мине кiлька мiсяцiв, i першi запричащенi збагнуть, що наукова пiдготовка хоч i корисна, але не конче необхiдна.

— Не бiда. Це будуть вiрнi люди, вони мовчатимуть.

— Можливо, — погодився я, втiм, без особливої впевненостi.