Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

— Ну от, знову не вгадав. Думав, що спершу ти зробиш зауваження з приводу захисних чарiв.

— Я їх помiтив. Гарнi чари, дуже хитрi.

Ми потисли один одному руки. Потiм Морган пригостився сигаретою з моєї пачки i всiвся в крiсло праворуч стола.

— Дейдра скоро прийде, — повiдомив вiн. — Бенкет уже закiнчується. А поки я в загальних рисах змалюю тобi ситуацiю.

— В загальних рисах менi вiдомо, — вiдповiв я. — I про казочку, яку ви з Дейдрою вигадали, i про сфабрикований лист Маркуса Фiнегана. Бронвен розповiла.

— Зрозумiло, — кивнув Морган. — Тому ти й не прийшов до мене за поясненнями, а подався до Дейдри вiдсипатися.

— То ви знали, де я? А Дана сказала... — я затнувся й почервонiв

Морган пiдозрiло втупився в мене:

— Ти бачився з Даною?

— Ну... власне, так. Вона прийшла в спальню, бо Дейдра не попередила, що...

— Де ж пак! — перебив мене Фергюсон. — Дейдра при менi сказала їй, що ти вже повернувся

— Мабуть, Дана не зрозумiла.

Морган пирхнув i закотив очi.

— Але ж ти йолоп, Кевiне, хоч i король! — промовив вiн iз сердечнiстю, що нiяк не в’язалася зi змiстом його слiв. — От давай я вгадаю: Дана прийшла сама, без покоївки, хiба нi?

— Так. — До мене вже починало доходити. — Її нiхто не супроводжував.

— От бачиш! Вона все чудово зрозумiла i здогадалася, де ти. Тому й пiшла завчасно з бенкету — щоб побачитися з тобою. Сподiваюсь, мiж вами нiчого не було?

— Нiчого такого, — вiдповiв я збентежено. — Ми просто розмовляли.

— Але не думаю, що про погоду.

— Не про погоду. — Я трохи повагався, а потiм переказав Моргановi нашу розмову, не згадавши хiба про надто палку зустрiч.

Коли я замовк, вiн важко зiтхнув: