Розділ «частина друга АДЕПТ ДЖЕРЕЛА»

Я потупився:

— Ну... лише нiжнiсть... i все.

Морган скрушно похитав головою:

— Авжеж, яка дрiбниця! Лише нiжнiсть — i тiльки... От що я тобi скажу, Кевiне. Дана чарiвна дiвчина, i тобi буде важко подолати свою... гм, нiжнiсть до неї. Як жiнка, вона, мабуть, ще привабливiша за Дейдру. Така моя особиста думка, i ти можеш не погоджуватися з нею, але май на увазi, що ти й ранiше подобався Данi. Дуже подобався, хоча вона старанно приховувала це. I як знати...

— Годi, Моргане, — твердо сказав я, побачивши, що вiн усiвся на свого коника i тепер ладен аж до обiду просторiкувати про жiнок. — Дана справдi гарненька дiвчина, та мене вона не цiкавить. Менi потрiбна лише Дейдра.

I Дiана, додав я про себе. Вона не може бути мертва, я не хочу й не можу в це вiрити... Вона жива й чекає на мене. I я прийду до неї, я неодмiнно знайду її...

— А як щодо приворотних чарiв? — перервав мої роздуми Морган. — Бронвен справдi наклала їх?

— Так, — вiдповiв я, i це була майже правда. А далi вже збрехав: — Я їх зняв, але мана ще залишилася. Та з нею я дам собi раду.

Я чекав, що Фергюсон поцiкавиться природою цих чарiв, однак вiн запитав про iнше:

— А Ерiксонове закляття безплiдностi? Воно теж iснує?

— Ще не знаю. Та в будь-якому разi це не трагедiя. Навiть якщо чари призвели до серйозних функцiональних порушень, Дейдру можна вилiкувати — але не зараз, трохи згодом, пiсля пробудження її Дару.

Вiн очманiло втупився в мене:

— Що ти верзеш, Кевiне?!

— Iстинно верзу, Моргане. Хiба Дейдра не вiдьма?

— Загалом так, але...

— Жодних „але”. У неї такий же повноцiнний Дар, як i в тебе, просто ще несформований. Дар, що передається вiд батька до дочки або вiд матерi до сина, визрiває довше i стає готовий до пробудження лише пiсля двадцяти п’яти — тридцяти рокiв. Вiр менi, я знаю, що кажу.

Проте одними лише запевненнями Морганiв скептицизм розвiяти було непросто.

— Припустiмо, це правда, — сказав вiн. — Але в такому вiцi пробуджувати Дар — майже вiрна смерть.

— Якщо дотримуватися вашої методи, ризик справдi великий, — погодився я. — Будити в такий спосiб Дар, це однаково що будити заснулу людини, торохнувши її дрючком по головi.

— А ти знаєш iншу методу?