Розділ «частина друга АДЕПТ ДЖЕРЕЛА»

— Ти приятелюєш з близнюками? — запитав я.

— Атож. Брендон i Бренда мої кращi друзi. Я часто гостюю в них, а вони — у мене.

— Як це? — здивувався я. — Ти ж казала, що нiколи не була в Сонячному Мiстi.

— Близнюки вже давно там не живуть. В Царствi Свiтла їм було незатишно.

— Чому?

— Через усiлякi плiтки щодо їхнiх стосункiв.

Серце моє впало. Брендон i Бренда були такими милими дiтлахами... i дуже любили одне одного. Аж надто любили...

— О Мiтро! Невже?..

Пенелопа похитала головою:

— Нi, все це дурницi. Просто Брендон з Брендою дуже близькi, дня не можуть прожити нарiзно, от злi язики й почали плескати про них нiсенiтницi. А Амадiс цьому лише сприяв. Вони з Брендоном... ну, м’яко кажучи, не найкращi друзi.

— А що мiж ними сталося?

— Це довга iсторiя, — ухильно вiдповiла Пенелопа. — I дуже заплутана... в усякому разi для мене. Лiпше розпитай про це в когось iншого, хто добре знається на справах у Домi Свiтла.

— Гаразд, — сказав я. — До речi, Амадiса вже змусили одружитися? Чи вiн досi тримається?

Мiй найстарший брат Амадiс був запеклий холостяк. Вiн мiняв коханок разом з постiльною бiлизною i вперто вiдмовлявся одружуватись, попри всi наполягання батька, який хотiв, щоб наступник престолу був сiмейною людиною. Проте Амадiс тепер король — а становище, як то кажуть, зобов’язує.

— Таки змусили, — вiдповiла Пенелопа. — З огляду на певнi обставини Амадiс не мiг проiгнорувати волю бiльшостi родичiв, якi вимагали, щоб у Свiтла була королева.

— I хто ж нова королева Свiтла?

— Рахiль з Iзраїлю, менша дочка царя Давида Шостого.

Вiд несподiванки я аж похлинувся сигаретним димом. Дiти Iзраїлю завжди трималися окремiшно, вважаючи свiй Дiм єдино iстинним Домом, а себе — обраним народом, i ось уже невiдь скiльки тисячолiть укладали шлюби лише мiж собою. Я не мiг пригадати жодного випадку, коли б член Дому Iзраїлевого, що порушив цю традицiю, не пiддався остракiзму з боку своїх спiввiтчизникiв. А просити руки iзраїльської принцеси, якщо ти не єврей, вважалося найвiрнiшим способом завдати образи всьому Домовi.

— Отакої! — сказав я, прокашлявшись. — Що ж це коїться на бiлому свiтi?.. Як Амадiсовi вдалося?

Пенелопа знизала плечима: