Розділ 4 Дилеми

— Аналогія є, проте різниця між нашим і їхнім спостереженням значно більша, ніж схожість.

— Авжеж, — погодився Томах. — При тих можливостях, які демонструє Око, — пригадайте розпечатані станції над Дзором, — він міг би стежити за нами, не відриваючись, дуже довго. У мене створилося враження, що відкрився він зумисне. Навіщо?

— Мені теж хотілося б знати, — докинув Керрі Йос. — На це запитання відповідати поки що нікому.

— А чи не перестраховуємося ми? — мовив Богданов. — Чи не видаємо бажане за дійсне? Вам не здається, що надто вже штучні наші побудови? Всі три випадки: “дзеркала”, пропажа вантажів і розпечатання станцій можуть бути ще невідомими нам проявами сліпої природи і загалом не пов’язані одне з одним.

— Можуть, — погодився Керрі Йос. — Але якщо сто років тому вчені для всіх космічних явищ шукали природні пояснення, то ми зобов’язані шукати неприродні, бо за цим стоїть контакт з розумними істотами, про яких ми нічого не знаємо! Для того й створено УАРС, організацію, яка відповідає за безпеку цивілізації, за те, щоб іншим людям контакт не загрожував бідою. Непереконливо?

— Чого ж, — буркнув Томах. — Нас переконувати не треба. Хто з Ради працює зараз по “дзеркалах”?

Керрі сів у своє крісло.

— Генрі Бассард.

Томах і Богданов перезирнулись.

— А ви гадаєте, даремно я вас тут лякаю? Думка Генрі, між іншим, цілком збігається з твоєю, Микито. Словом, ось що.” З розшуками Василя я впораюся сам. А вам даю два дні на архіви — пошукайте інформацію розвідників про всі явища, схожі з “дзеркалами” та іншими нашими загадками. Потім зійдемося, виробимо тактику і стратегію пошукових груп. А оскільки працювати їм випаде у прикордонних районах контрольованої нами зони космосу, то питанню відбору, психологічним якостям пошуковців приділити особливу увагу. Все зрозуміло?

— Еге ж… — іронічно мовив Томах. — Звичайна річ: піди туди, не знаю куди…

Гната Томах застав удома заглибленим, судячи з виразу обличчя, у не зовсім приємні роздуми.

— Де це ти був? Я тебе розшукую вже другий тиждень, — не відповідаючи на привітання, накинувся на нього Ромашин.

— Робота, — відбивався Станіслав. — Я був там, куди відео не дістає.

— Знову таємниці…

— Заздриш? Якщо хочеш, переходь до нас.

— Ким? — невесело усміхнувся Гнат. — Експертом?

— Можеш і експертом, але краще інспектором на оперативну роботу.

Гнат, погасивши усмішку, недовірливо глянув на Томаха.

— Жартуєш?