Розділ 4 Дилеми

Дилеми

Під час тренування Гнат познайомився з усіма членами команди, хоч із багатьма вже зустрічався в іграх чемпіонатів Землі, щоправда, як супротивник. Обняв Гладишева, зрадівши його усмішці, мов теплому весняному ранку.

У Реброва була інша тактика тренувань, ніж у Солінда. Май давав завдання й незворушно спостерігав, як воно виконується.

Гнат двічі побував у залі електронного моделювання, відпрацьовуючи імітацію нападу з третього номера, і двічі на майданчику в нього нічого не вийшло.

Ребров за звичаєм промовчав, одначе після тренувальної гри відвів похмурого Гната вбік і сказав:

— Ви відволікаєтесь, Гнате, щось заважає вам працювати на повну силу. Точніше, не працювати, а думати. У вас якісь неприємності?

— Ні. По-моєму, ні…

Тренер вдавав, що все йде нормально, а може, і не вдавав, просто був певний себе.

— Бажання грати з повною віддачею у вас, бачу, є, але водночас воно блокується не менш сильним бажанням… яким — вам самому краще знати, я можу лише здогадуватись. І не засмучуйтесь, Гнате, у нас з вами все попереду.

Гнат з полегкістю провів очима Реброва, зустрів глузливий погляд Леона Хрустальова, та не надав йому значення. Був заклопотаний іншим.

Наступного дня він подзвонив Аларіці вранці, однак господарки вдома не виявилось, а домашній координатор не зміг відповісти, де вона. Не було її і в Інституті відеопластики, очевидно, чергувала в патрулі УАРС. Подумавши, Гнат подався на роботу.

У лабораторії зустрів Травицького. Той сидів у кріслі й роздивлявся на екрані проектора думок Гнатову конструкцію ТФ-антени. Обличчя в начальника бюро було якимсь дивним, неначе він хотів засміятись і заплакати водночас. Помітивши конструктора, кивком привітав його і розглядав так довго, що у Гната виникло відчуття непоправимої втрати, якоїсь трагедії, що сталася перед його приходом.

Травицький стер на екрані зображення, відтворив виведену Гнатом формулу ТФ-трансгресії і втупився в неї з тим же виразом обличчя. Потім сказав:

— Хлопчику мій, я не люблю гучних слів, як тобі відомо… Сядь на хвилину і послухай.

Гнат, стурбований його поведінкою, з тривогою глянув на витончену в’язь знаків і цифр формули, потім обережно сів на краєчку дивана.

— Я знав, що ти досвідчений конструктор, що ти оволодів кількома видами синектичних аналогій у конструюванні, але… даруй мені, я не помітив, що ти виріс у синектора вищого класу! Адже те, що ти зробив, можливе лише за умов використання всіх синектичних елементів! До речі, а сам ти зрозумів, до яких наслідків веде твоє відкриття?

— Зрозумів, учителю.

Травицький ураз посмутнів, став схожим на звичайного Травицького, що носить у собі чийсь біль, чи печаль, чи провину.

— Так, зізнаюся, це досить велике відкриття… — говорив він тихо, зовсім тихо. — Досить велике, щоб бути єдиним. Але, дай боже, аби я помилився!