Розділ 4 Дилеми

Начальник відділу безпеки похитав головою.

— Ніяких. Несправність апаратури зв’язку відпадає, ситуаційна неможливість подати сигнал теж — уже другу добу він мовчить, пропустив три сеанси.

— Хто веде розслідування? — поцікавився Богданов.

Зовні він був незворушний, тільки біля губ пролягли скорботні зморшки.

— Поки що Шалва Тектуманідзе, але що він може зробити звідти, з орбіти? А інших розвідників у цьому регіоні планети в нас немає, та й завантажені вони по горло своїми справами. Треба посилати нового соціоексперта чи хоча б спостерігача.

— Я готовий, — вихопилося в Томаха.

— Ні, — коротко відповів Йос, але так твердо, що Томах зрозумів — у начальника відділу визріло своє рішення.

— Часу на навчання у нас, на жаль, немає, — неквапом вирік Богданов. — Інакше я б запропонував новенького. Рон Клітгорд, інспектор транспорту нашого сектора. Його добре знає Дикушин.

— Кандидатура Владибора у мене не викликає сумніву. — Керрі Йос підвівся, ступив до Томаха і поклав йому на плече руку. — Та й ваш друг Гнат Рома’шин підійшов би тут за всіма статтями. Але, повторюю, часу на навчання у нас таки справді немає, тому доведеться посилати професіонала, відривати його від роботи. Славка я не пошлю, на вас і без того повисла справа Ока. То кого ж?

— Треба подумати, — сказав Станіслав. — Але ідея взяти Гната…

— Що, не підходить?

— Чому ж, підходить. Просто я думав… чи не рано? Ви ж пам’ятаєте відкриття, пов’язане з його іменем? Він талановитий конструктор і до того ж спортсмен високого класу…

— Еге ж, самі достоїнства. — Керрі дозволив собі пожартувати. — Саме це мені й імпонує, особливо те, що він спортсмен. Хтось із вас знає його фізичні дані?

— Я знаю, — сказав Томах, — не раз масажував його. Може, трохи запальний, але чудово розвинутий, реакція феноменального типу плюс смак до ризику.

— Останнє, очевидно, зайве, — пробубонів Керрі. — Я б волів, щоб цей смак не розвивався за експонентом.

— У Василя теж була реакція феноменального типу і відчуття небезпеки, — нагадав Богданов.

Начальник відділу в задумі пройшовся кабінетом і сказав:

— Поміркуйте до вечора, потім поговоримо. Сподіваюсь, ви усвідомлюєте важливість майбутнього завдання. Дуже вже схоже на те, що хтось недавно почав спостерігати нас, людство, спостерігати ще несміливо, на далеких підступах до нашого центру.

— Як ми Дзор? — уточнив Богданов.

Керрі Йос кинув гострий погляд на свого заступника.