Розділ 2 Поява “дзеркал”

— Костюм слугує водночас і екзоскелетом, що побільшує будь-яке мускульне зусилля.

За словами інспектора, костюм витримував постріл із “універсала”, температуру до тисячі градусів, служив кондиціонером і видаляв усі відходи метаболізму тіла.

— Здорово! — вигукнув із захватом Гнат. — А з чого він виготовлений? Що за матеріал?

Вони вже входили в галерею станції, звідки починався трьохсоткілометровий тунель до поверхні планети, що видавався прозорою голубуватою трубою. Труба впиралася в шар зміїстих хмар і зникала в їх зелено-сірій каламуті.

— Матеріал? — перепитав Станіслав. — Та найпростіший — колонія мікроорганізмів. Не відставай, підемо в парі, решта уже внизу.

Ошелешений Гнат помацав на собі “колонію мікроорганізмів”.

— Оце так костюм! А чому він чорний? Не могли пофарбувати в різні кольори?

— По-перше, тому що мікроорганізми поглинають сонячне світло і майже всі різновиди радіацій, а по-друге, будь-який барвник для них — продукт харчування.

— Тепер зрозуміло. Одне лиш не втямлю — навіщо вони нам узагалі? Адже Шемалі — планета земного типу…..

— Земного, та не зовсім. Що ти причепився до мене зі своїм мундиром? Не подобається, попроси легкий скафандр, а в цивільному тебе вниз ніхто не пустить, планету ще не проіндексовано за шкалою безпеки.

Якийсь час вони мовчки йшли галереєю, врешті Гнат запитав:

— А як це — в цивільному? Ти казав, не пустять у цивільному…

Томах зайшовся сміхом.

— Ох і зануда ти, Ромашин! У “цивільному” — це із словникового запасу трьохсотрічної давності. Історію ти теж вивчав у школі, мав би знати…

У кінці галереї вони надягли вакуум-маски, увійшли в білий циліндр кабіни ліфта з цифрою “десять” на дверцятах, автомат-ліфтер відрахував десять секунд у зворотному порядку, і м’яка, але владна лапа жбурнула кабіну з начинкою в тунель, що конусом сходився в неймовірній далині.

Політ тривав рівно шість хвилин. Певне, аби не травмувати мандрівників ефектом падіння у безодню планети, стіни кабіни лишалися непрозорими під час польоту, ї Гнат не побачив Шемалі з різної висоти.

Пролунав попереджувальний сигнал автомата, та ж сама м’яка лапа без зусиль упіймала кабіну і майже ніжно внесла в приймальний зал ліфта. Дверцята змістилися вгору, і рятувальники вийшли з приміщення ліфта в шемаліанський день.

Гнат спинився, вражений довколишнім пейзажем.

На Шемалі панували два кольори: чорний і жовтий. Чорний — грунт, пологі схили гір, скелясті вершини, жовтий — каламутне небо з яскравими прожилками, ліс і група якихось будівель явно земного походження. З часом Гнат розібрався у відтінках шемаліанського ландшафту, а спершу своєрідність контрасту-чорне із золотим — буквально приголомшила його.

Наздогнавши Томаха, він спитав: