Розділ 2 Поява “дзеркал”

— Славо, мені ніхто так і не пояснив, чому, ми тут?

— Мені теж, — озвався Томах. — Потерпи, експерте. Між іншим, експертові УАРС слід бути витриманим, упевненим і багатозначно мовчазним. Хоча, з іншого боку, рятувальники теж люди і можуть…

— Помилятися, — підхопив Гнат.

Томах обернувся, нерозуміюче глянув на нього.

— Ні, сумніватися. Тільки не помилятися.

Вони увійшли в найближчу будівлю, що височіла серед жовтих куполів дослідницької експедиції, і, поминувши тамбур, опинилися в круглому приміщенні, просторому, затишному, зі “справжнім” сонячним світлом, що лилося з “небес” — уся стеля слугувала фоном відеопласта, завдяки чому здавалося, ніби дах купола зрізаний і всередину заглядає веселе земне сонце.

Тут була кают-компанія і водночас командний пункт експедиції: за напівпрозорою перегородкою, що поділяла приміщення на дві майже рівні частини, виднілися силуети якихось апаратів, пультів з миготливими індикаторами та віомами. Друга половина площі приміщення була заставлена елегантними столиками і стільцями, а під стіною ліворуч стояли поряд автобар і кухонний універсальнуй автомат, модель “Комфорт-Б” на п’ятдесят персон.

Кают-компанія майже порожня: за двома зсунутими столиками розташувалися гості з “Тіртханкара” і господарі, хоча хто з них є хто — зрозуміти важко, зодягнені всі вони в чорні костюми. Гнат, придивившись, упізнав лише Богданова і Тектуманідзе — по очах. Інші були йому незнайомі. Один з них, широкий, громіздкий, устав з-за столу й пішов назустріч новоприбулим.

— Прошу, дорогі гості, прошу. Давайте знайомитися? Тарас Вернигора.

— Ну, мене ти маєш пам’ятати, — сказав Томах. — Рік тому разом відвідували спортивну секцію.

— Ромашин, — назвався Гнат, подав руку й мовби потрапив під прес.

— Гнат — наш експерт, — сказав Тектуманідзе, хоча це було не зовсім так.

— А я начальник експедиції, — сказав Вернигора. — Тепер про справу. Експедиція в нас квартир’єрська, дослідницька група малочисельна, в її складі всього двадцять вісім осіб, а будівельний загін майже у вісім разів більший. Ви, мабуть, бачили з повітря деякі наші споруди, маю на увазі завершені, решта — лише починають зводитися. План забудови великий, і експедиція відчуває потребу і в людях, і в техніці, особливо в техніці. І тут маєш — вантаж із Землі не надходить!

— Не зрозумів! — здивувався Томах.

— Поки ми досліджували причини зникнення вантажів на Історії, точно такий випадок трапився і тут, — пояснив Богданов. — Дві доби тому.

— Он воно що!..

— Але це ще не все, — вів далі Вернигора. — До зникнення вантажу, точніше, до того, як із Землі нам сказали, що вантаж пішов до нас, ми помітили “дзеркала”. Не надали їм особливого значення. Можливо, “дзеркала” якимось чином пов’язані з пропажею?

— Про “дзеркала” ми знаємо стільки ж, скільки й ви, — сказав Тектуманідзе. — Із Землі надійшла ТФ-грама про чудеса на Шемалі, і ось м’и тут. До речі, який вантаж мав до вас прибути?

— В основному обладнання тераформістів: комбайни для ґрунтових і гірських прохідок, плазмові різаки, апаратура об’ємного вибуху і так далі.

— Ясно.