Розділ «ГНАТ РОМАШИН»

Ян не встиг відповісти, як з динаміка вирвалося одразу кілька голосів. Командуючого третім флотом:

— До залпу готовий! Гната:

— Іонізація повітря навколо Демона зростає.. Спостерігаю незвичайні картини. По-моєму, фаза живлення Демона досягла апогею, Зараз він з’явиться візуально.

Начальника лінійного відділу в Угличі:

— Вітер над містом посилюється, перетворюється на ураган! На західній околиці з’явилися смерчі!

Я і сам бачив усе, про що доповідали спостерігачі, крім “чарівних картин” Гната. У місті вітер подекуди повалив літні веранди і навіси, розметав майданчики атракціонів, обламав гілля на деревах; було помітно, що віє він згори донизу, прямовисний, сторчовий вітер! А Демон опустився уже до восьмисот метрів і на екрані гравілокаторів являв собою “морського їжака” завбільшки з крейсер.

— Флот-три — залп! — скомандував я.

Тієї ж миті між Демоном і землею виросла переливчаста перепона, кинула вусібіч мільйони сліпучих стріл і згасла. До залу увірвався неймовірний тріск і шипіння, а за ним хвиля гуркоту і гулу зі свистом.

— Що там? — натужно вигукнув я. — Де Демон?

— Жодної реакції! Опускається…

Я глянув на Шахова. Той мовчав. Лапарра вислухав квапливий шепіт Інджича і ступив ближче до мене.

— Де зараз Гнат?

— На “Сташевському”. — Я висмикнув з гнізда пульта капсулу звукового зв’язку і подав начальнику відділу. — Можеш говорити.

— Гнате, чуєш мене?

— Ян? — долинув здивований голос сина, — Ти ж… слухаю тебе.

— Спробуйте пустити знизу в Демона безпілотний модуль з повним енергозапасом. На швидкості.

Мовчання.

— Підтверджую, — буркнув я.

— Виконуємо.

У віомі було видно, як один з модулів, що стеріг Демона, опустився майже на дахи Углича, завис на мить і стрілою метнувся в “дно” Демона.