Розділ «ГНАТ РОМАШИН»

— Врахуйте, в Угличі та його околицях три дитячих навчальних містечка, Інститут лісу й осмолікарня, — додав я. — Флот-один, заблокуйте Углич по вертикалі до висоти тисяча кілометрів. Нікого не випускати і не впускати!

— Прийнято!

— Флот-два, підтягнутися до центрів магнітних лінз. Флагману “Сташевському” переключити увагу на Демона. Прошу всіх відповісти на хвилі “триста десять”.

Поки я вислуховував відповіді начальників служб, секторів і флотів, прибув Орест Шахов. Він зупинився біля мого крісла і жестом дав зрозуміти, що втручатися ні в що не збирається.

— Повідомлення СПАС-центру, — звернувся до “мене Стево Інджич. — З’явився ТФ-шум на всіх частотах. Враження таке, ніби в Системі запрацювали потужні ТФ-станції, що використовують позамежні діапазони.

— Увага СПАС-центру! “Підмести” Систему для виявлення чужих ТФ-передавачів. У першу чергу перевірити Приземелля. Роботу координуйте з астрономічним центром, вони ввімкнуть з тією ж метою телескопи в Двингелоо, Австралії, Сітіу-Гранді та Криму.

У нинішньому квадраті віому було видно, як сідають і злітають модулі з крейсерів третього флоту, що евакуюють населення Углича. Демон, як і раніше, дрейфував на кілометровій висоті, знижуючись над центром міста до схованого під землею енерговузла. Його самого не було видно, але бачили модулів, що оточили Демона зусібіч і створили об’ємну фігуру — щось схоже на атомну решітку якогось мінералу, “Спрут” — імовірно породження Демона, наблизився до нього на кількасот метрів і перетворився на напівпрозорий уламок корала.

— Якщо він опуститься до п’ятисот метрів — буде пізно щось уживати, — прогув голосно Шахов над вухом. — Од вибуху енерговузла місцевість стане вулканом.

Я озирнувся.

— Що ти пропонуєш?

— Викинути Демона за межі атмосфери.

— Як? Силові поля аж до гравітаційного діапазону на нього не діють, уже пробували,

— Тоді треба завдати по ньому ТФ-удару знизу.

— А якщо там усередині живі істоти?

— А якщо Демон “пройдеться” по Угличу?..

Якусь мить ми дивилися один одному в очі. У Шахова вони голубі й прозорі, ото вже справді — озера серед “гірського хаосу” зморщок та складок, і читалася в них холодна, майже вроджена рішучість. “Хороброю людина стає тоді, коли боязливою залишатися значно небезпечніше”, згадалося чиєсь висловлювання. З двох них Шахов вибрав менше: ми не мали права ризикувати життям людей; навряд чи рятувальники третього флоту встигнуть евакуювати всіх жителів міста за оті півгодини до підходу Демона. Пропускати його нижче як за півкілометра до землі не можна.

— Флоту-три… — повільно почав я (Шахов злегка поплескав мене по плечі, мовби заспокоюючи, що квалітет відповідальності дотримано: за всі дії УАРС відповідали ми обидва). — Підняти машини до висоти п’ятсот… переконатися, що немає будь-яких апаратів, і зробити залп потужними ходовими ТФ-генераторами в горизонталь.

— Повторіть, — помовчавши, попросив командуючий флотом.

Я повторив, але вже швидко, впевнено, і додав:

— Будьте готові завдати удар безпосередньо по Демону. Після залпу — повний захисті При найменшій загрозі життю екіпажам негайно стартувати в ТФ-режимі в будь-якому безпечному напрямі.