TextBook Я подзвонив Інджичу:
— Передайте по всій Системі, що в зв’язку з проведенням службою УАРС операції “Демони, необхідно, по-перше, дотримуватися режиму радіомовчання, по-друге, відмінити польоти всіх транспортних засобів, роботу орбітальних ліфтів і таймфагу Системи.
Підійшов Первицький і сунув мені в руку білий квадратик пластпаперу. Я нерозуміюче повертів квадратик і побачив напис: “Вас хоче бачити один чоловік, але вимагає гарантій недоторканності”.
— Що за нісенітниця? Хто цей чоловік, — поспитав я Первицького, передаючи квадратик Шахову.
— Зо Лі.
— Даю будь-які гарантії, - не роздумуючи, мовив я, — де він?
— Тут, — почувся позаду тихий голос. Я рвучко обернувся і побачив того, з ким зустрічався Гнат хвилин сорок тому в Угличі. Як він опинився в Управлінні?
— Що ви хочете повідомити? — різко сказав я, відключаючи “мен-вумен” од загального каналу зв’язку.
— Прошу захисту, — майже пошепки мовив Зо Лі. Він був блідий і зляканий, лице зрідка пересмикував нервовий тік. Одначе! І ця людина водила за ніс професіоналів комунікаційної служби?!
— Тут ви у безпеці, - пом’якшив я тон і подав знак усерозуміючому Первицькому. — Від кого ви просите захисту?
— Я все розповім, тільки допоможіть, я дуже стомився… Стомився ховатися від усіх…
— Розповідайте зараз, поки ми ще спроможні контролювати події.
— Це помилка. — Зо Лі провинно-нервово підвів очі на мене. — Я маю на увазі, що ви… ми, люди, безсильні впливати на Демона, і надто на тих, хто за ним стоїть. Вони всюдисущі й володіють колосальною силою…
Я нетерпляче повів рукою.
— Наяву очевидне протиріччя: якби ті, хто прилетів по Демона, були такі могутні, їм би ні до чого було “грати” під вас, створювати двійника. Дрібно це.
Зо Лі вперто похитав головою.
— Ви мислите земною логікою… у прибульців логіка своя. Вони… деякі з них, “інспектор”, наприклад (за термінологією стажиста), не хочуть спричинити зла, зайвий раз привертати увагу, втручатися в наше життя. Але б й інші…
— Гаразд, заспокойтеся і розкажіть усе, що знаєте, нашим спеціалістам. — Я кивнув Первицькому. — Анатолію, відведи його до Басилашвілі й Сурова, нехай поговорять і висловлять свої рекомендації.
Первицький повів чистильника. В цей час до залу зайшов бритоголовий (без шапочки) Лапарра.
— З’ява Христа народу! — сердито випалив я. — Ти мені потрібен здоровий. Хто дозволив?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості» автора Головачов Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГНАТ РОМАШИН“ на сторінці 3. Приємного читання.