Я придивляюся. На барабані намальовано вовка.
— Це… стара річ?
— Це старовинна річ, — каже він з легким докором. — Вона не дуже гарна. Проте в ній є душа. Вона пам’ятає справжні ритми — народження, битви, смерті. Візьми. Тобі стане у пригоді.
Він усміхається. Непомітним рухом вихоплює із залізного ребра барабана тригранний стилет без жодної плями іржі. Я мимоволі сахаюся.
— Стане у пригоді, в усіх життєвих ситуаціях. — Він обережно ховає зброю назад. — Зверни увагу, на чому цей барабан кріпиться. На ланцюгу.
Він прилаштовує ланцюг мені на плече. Дуже зручно. І зовсім не важко.
* * *Повертаюсь додому вранці, з барабаном на плечі. Мене похитує від утоми, але я абсолютно щаслива.
Гнат зустрічає мене біля дверей нашого блоку. Дочекатися не може, бідолаха.
— Та цілі твої ковзани, не бійся!
Він якось мляво реагує на мої слова. Ніяковіє. Відводить погляд.
— Та що сталося?
— Ти знаєш… Єва знайшлася.
— Правда?!
— Так… у колекторі. У каналізаційному колекторі спустили воду… і тоді знайшли… її. Те, що від неї залишилося.
* * *— Темна історія, — каже Довгий.
В його кімнаті у формі ромба світяться всі лампи. Всі динамобілки біжать у своїх колесах. Я сиджу на підлозі й плачу. Мені начхати, що він бачить мої сльози.
— Вона занадто повірила… ніби Завод — це все одно, що потойбічний світ! Вона наклала на себе руки! Стрибнула в колектор… А мені написала…
Я не можу говорити. Захлинаюся.
— Не думаю, що вона наклала на себе руки, — каже Довгий.
Я вражено піднімаю на нього мокрі очі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дика енергія. Лана» автора Дяченко М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 27. Приємного читання.