Досить бути провінцією

Гериог приготувався до відбиття наступу. Брови його зібралися до купи, а чоло спохмурніло і поморщилося.

- Я сподіваюсь, пане Президенте, - вимовив він напруженим голосом, - мене ви до них не відносите?

- Ні вас особисто, ні вашу країну загалом, -рішуче заперечив Кучма. - Справді, українське керівництво дуже задоволене стосунками, які склалися у нас із керівництвом ФРН, - на всіх шаблях. Але, шо ше важливіше, пане Президенте, ви були б сильно і приємно здивовані, якби дізналися, як тепло і прихильно ставиться до німців і Німеччини більшість наших громадян.

- Справді? - було видно, шо ця новина дійсно викликала у Герцога сильний подив. - В європейських країнах про нас ше й досі згадують, як про окупантів. Українці зазнали від німців стільки лиха під час Другої світової війни, і ией факт не перешкоджає розвиткові нашої народної дипломатії? Мені приємно це чути!

- Історія наших стосунків розпочалася не від років Другої світової. Вона більш давня, - почав Кучма, опершись ліктем на бильце крісла та підперши зовнішнім боком долоні підборіддя. - Та варто згадати хоча б двадцяте століття, в якому ваша країна неодноразово приходила нам на допомогу. У роки Першої світової, наприклад, українська держава існувала лише завдяки підтримці Німеччини1...

На вустах українського Президента промайнула ностальгійна посмішка: - Один з колишніх моїх підлеглих навіть переконував мене в тому, шо й у війну цю Німеччина вступила не в останню чергу, шоб повернути Україні державність, а Європі - Україну18.

Кучма замовк, кашлянув і, немов, шоб прополоскати горло, похапцем відпив зі своєї склянки. Герцог напружено й вичікувально мовчав. Понизивши голос, український Президент мало не пошепки продовжував:

- Ви знаєте, пане Президенте, як глава соборної української держави я, звичайно, не поділяю цих настроїв, але навіть перед Другою світовою війною деякі патріотично налаштовані громадяни на Заході України пов'язували із Німеччиною надії на відновлення державності та повернення в такий спосіб до Європи. І тривалий час нацистським керівництвом такі надії всіляко заохочувалися.

Кучма знову замовк. Герцог повільно, зберігаючи вдумливу міну, відпив чималий ковток грейпфрутового соку.

- Та-ак, - протягнув він, пильно придивляючись до українського Президента, немов намагаючись прочитати з його обличчя, до чого він хилить.

-Тому мені здається, пане Президенте, - Кучма знову витримав невеличку паузу, ніби підкреслюючи значення того, шо він збирається сказати далі, - шо з огляду на такі багаті історичні традиції, не кажучи вже про величезну економічну заиікавленість у цьому вашої держави, наші взаємні стосунки повинні набути сьогодні особливих якостей.

- Німеччина один з основних торговельних партнерів України, - почав Гериог, відкинувшись на спинку крісла. - Ми беремо основну участь у фінансуванні українських реформ та інвестиціях у вашу економіку. Крім того, Німеччина завжди підтримувала демократичні зрушення у вашій країні та її територіальну цілісність. Шо ви маєте на увазі під особливими якостями?

- Ви, мабуть, зі скромності забули згадати, пане Президенте, - украдливо промовив Кучма, - шо Німеччина бере ше й основну участь у фінансових витратах Євросоюзу.

- Так. І шо? - уривчасто запитав Герцог.

- А отож має в його політиці неостаннє слово.

- Вам, мабуть, відомо, пане Президенте, - Герцог повільно поправив окуляри, - шов Європейський союз закладено механізми, завдяки дії яких усі його члени - рівні.

Кучма іронічно посміхнувся у відповідь:

- Існують різні варіанти рівності. За комунізму ми мали досить часу, шоб у цьому пересвідчитися. Коли я відвідую європейські столиці, мені, наприклад, часто доводиться чути, шо Німеччина з усіх

- найрівніша... - Кучма кинув швидкий, мов блискавка, погляд на свого співрозмовника і, спостерігши виразне незадоволення на його обличчі, змінив свій тон з іронічного на довірчий. - Буду з вами максимально відвертий, пане Президенте. Українські політичні кола саме з Німеччиною пов'язують наше майбутнє на європейському континенті. Ми розраховуємо на підтримку насамперед ФРН у наших прагненнях до повного членства в Євросоюзі...

Гериог не міг приховати свого здивування: