Досить бути провінцією

- А мені здавалося, повітря в Україні всюди однакове... - здивувався Герцог.

- Якби ви, пане Президенте, та ваші колеги з Бону частіш вшановували нас своїми візитами, ви б мали змогу краше відчути різницю, - хитро посміхнувся Кучма і раптом ніби про шось згадав: - Однак, пане Президенте, ви мене сильно образите як господаря, якшо й далі стоятимете тут, під иим розкішним рестораном. Запрошую вас, як кажуть у Львові, на філіжанку кави. Маю надію, ваш перекладач приєднається до нас і сприятиме нашому повному взаєморозумінню.

Відвівши очі від Кучми, який із люб'язною посмішкою на обличчі стояв, показуючи рукою на сходи, Гериог із Гаубером розгублено перезирну-лися.

- Ви знаєте, пане Президенте, - почав Гериог, подумки ретельно підбираючи слова, - мені здається, зараз ненайкраший час для кави. Нам хотілося б до ранку ше трохи відпочити, адже ми маємо завтра доволі напружений день.

- Ви маєте рацію, пане Президенте, - тонкі губи Кучми вперто стиснулися в улесливій посмішці. -Шо ж, заради вас мені доведеться порушити місцеві традиції. Залюбки вип'ю із вами склянку соку.

Німці знову перезирнулись. Далі відмовлятися було б порушенням етикету. Слід було враховувати і те, шо українець їх зараз таки злапав на гарячому, їм, отже, слід було зробити йому якийсь зустрічний жест. Навішо ж бо, шоб про їх нічну вилазку дізнався ше хтось четвертий (звісно, шо охоронців та інший обслуговуючий персонал до уваги вони не брали)? Гості, створивши на обличчях сяку-таку подобу радісних посмішок, урочистою ходою рушили вслід за українським Президентом, залишивши за дверима ресторану усю німецько-українську лейб-збірну17.

У ресторані було спокійно й затишно, немов у музеї. Від численних лампових світильників, вмонтованих у квадратні ніші на стелі, по кімнаті поширювалося м'яке матове сяйво, по-святковому біліли на столах напрасовані скатертини, загадково поблискували срібні виделки та ножі, барвистою веселкою вигравали кришталеві келихи. Світло лагідно обмаиувало оздоблені невигадливими барельєфами стіни, напувало яскравим пурпуром штори на вікнах, блискучим озером розпливалось по мармуровій підлозі.

Бармен, у чорному фраиі, за яскраво освітленою стойкою сонно позіхав, ліниво опершись ліктем на прилавок. Щойно розчинилися двері, він миттю, стуливши рота та поправивши на шиї червоного метелика, випростався, немов солдат на параді, та вичікувально витрішився на високих візитерів.

Гериог краєчком ока зиркнув на Кучму. На вустах у того зміїлася загадкова й таємнича посмішка. Здавалося, Кучма навмисне чатував на нього серед ночі, шоб улаштувати йому тут якийсь важливий німеиько-український тет-а-тет. Якшо ие так, то його нічна прогулянка, мабуть, і дійсно не набуде особливо широкого розголосу.

- Який сік будете, пане Президенте? - спитав Кучма, коли німиі повсідалися за стіл посередині зали.

- Мабуть, грейпфрутовий, - відповів, наморщивши чоло, Гериог.

- Грейпфрутовий? - багатозначно, ніби щось зауваживши, перепитав Кучма. - А я, знаєте, надаю перевагу апельсиновому... А ви шо бажаєте, шановний?

Гаубер скромно замовив собі склянку мінеральної води. Кучма сам пішов по замовлення до стойки і власноруч розрахувався з барменом. Тремтячою рукою той наповнив усі три склянки і боязко, потупивши додолу очі, відрахував Президентові здачу.

Усівшись за стіл, Кучма жваво підніс до губ свою склянку, освітивши всіх на мить гарячим червонувато-оранжевим спалахом.

- То як вам нічний Львів, пане Президенте? -промовив нарешті він, кинувши на Герцога проникливий погляд. - Ви, здається, тут уперше?

- Так, пане Президенте, - неквапливо відповів Герцог, милуючись холодним світло-жовтим блиском своєї склянки.

- Та ви вже, здається, цілком освоїлися і почуваєтеся як удома? - продовжував Кучма.

- Скажу вам відверто, пане Президенте, мені дуже сподобалося ваше місто, але ж ви знаєте, як кажуть росіяни: "У гостях добре, а вдома краше", -дипломатично відповів Герцог і, злегка надпивши сік, додав: - Хоча у вашому місті я чуюся цілким безпечно...

- Ше б пак! - посміхнувся Кучма. - Мої люди слідкували за кожним вашим кроком!

- Тобто?! - не зрозумів Герцог.