Досить бути провінцією

- Куди?

- Гм... Як би ие сказати... - Гаубер марно силкувався підібрати слова, шоб охарактеризувати свою просвітницьку місію, яку він заповзявся здійснити на прохання місцевого аборигена Василя. - На засідання Євроклубу!

- Тобто? - не зрозумів Герцог.

- Наш сьогоднішній знайомий, ну той... пам'ятаєте, шо коло оперного театру просив мене дати йому шось ніби, як інтерв'ю...

- Ви знову хочете залишити мене на поталу Пункту? В нас завтра зранку - гм.. - відвідини садиби Грушевського. Гаубере, невже вам нецікаво? А потім обід у лісі, в ресторані, у якомусь пригороді, в Бран... Бур... Брю..

- В Брюховичах, пане Президенте! В "Колибі". Ні, мені страшенно цікаво, але хочеться трохи відпочити і ...

-...і трохи позайматися народною дипломатією?

- Еге ж! Ви ж би теж, напевно, були б не проти посприяти налагодженню контактів між народами на найнижчому рівні. А на обід у "Колибі", я думаю, ше встигну...

- Ну, гаразд, Гаубере! Але дозвольте, про шо, ради Бога, ви збираєтеся розмовляти із цим юнаком?

- Гм... На тему зовнішньої політики Німеччини.

- Що ж, дуже цікаво. - Трохи помовчавши, Герцог застережливо звів угору палець. - Але дивіться мені, не розкрийте державних таємниць.

- Ну, шо ви, пане Президенте, - засміявся на цю жартівливу засторогу Гаубер і додав: - Знаєте, як кажуть українці: "Шила в мішку не сховаєш".

******************************

У справедливості цієї народної мудрості наш українофіл Гаубер дуже швидко переконався на власному досвіді, коли, зачинивши за своїм шефом вхідні двері готелю, почув за собою добре знайомий голос:

- Гуляєте, пане Президенте?

їх голови дружно повернулись убік, а руки охорониів інстинктивно сягнули у кишені. Та за мить вони полегшено зітхнули: ліворуч, у вестибюлі, у вишуканому сірому костюмі та елегантній краватці поверх своєї обов'язково голубої сорочки, стояв на тлі кремезних охорониів, задоволено усміхаючись, Президент України Леонід Кучма. Здавалося, шо чотирьох годин відпочинку, які минули відтоді, як вони розійшлися- по своїх кімнатах, господареві зустрічі виявилося цілком достатньо: його обличчя так і сяяло свіжістю, немов погожий літній ранок.

- Здається, ми з вами вскочили в халепу, -розгублено прошепотів Гаубер на вухо Герцогові.

Герцог, який риторичне запитання українського Президента зрозумів інтуїтивно, без допомоги Гаубера, швидко оговтався від несподіванки і, надавши своєму обличчю виразу підкресленої люб'язності, промовив:

- У вашому Львові повітря вночі якесь таке особливе, шо я просто не міг утриматися від спокуси ним подихати.

- Повітря як повітря, - скромно знизав плечима Кучма після того, як Гаубер, захлинаючись від хвилювання, переклав йому вишуканий комплімент німецького Президента. - Хоча, знаєте, воно тут більш європейське, ніж у Києві. Тому і я ніколи не уникаю нагоди зробити кілька ковточків...