Досить бути провінцією

то він зовсім змовкає, неначе гори, шо забулись у холодному зимовому сні. Ніби плай1 крізь скелі, стелить скрипка звукову доріжку, а потім нею поважно крокує упорядкованим хором усе кам'яне, лісове й лугове різноголосся Карпат: трембіти, флояри, цимбали, сопілки, дениівки - все, у шо народ вилив спів потоків, розкати грому, дзвін смерекової хвої, спалахи блискавки і ше тисячі й тисячі інших звуків та видовиш, явних і уявних, розчинивши їх у густому гіркувато-солодкому напої зі свого смутку й радості.

Ось таким от гірським коктейлем почастували іноземних гостей у Львівській опері... Надовго залишиться в їх пам'яті його дивовижний смак...

По закінченні концерту, в якому, крім артистів Львівської філармонії, брали участь найвідоміші виконавиі та хорові капели міста, нетерплячий Клестіль нарешті довідався, шо ж за сюрприз приготував йому Кучма у Львівському оперному. Очікував він на австрійського президента у так званій Дзеркальній залі, куди дружно увійшла дев'ятка, вже добряче втомлена різноголосим розмаїттям симфонічного і хорового Львова. Свою неофіційну назву це унікальне фойє завдячує дзеркалам, шо двома рядами, одне напроти одного, розмішені вздовж його стін. Біля першого ж дзеркала, власне, і зупинився Клестіль та вкляк перед ним, неначе громом вражений. Гериог, який того дня вперто тримався товариства свого австрійського колеги, і собі зупинився та почав напружено придивлятися до дзеркала і, так нічого незвичайного в ньому й не помітивши, перевів погляд на Клестіля. Обличчя австрійського президента, яке протягом усього

’П л а й (ліал.) - гірська стежка.

концерту, та й після нього, зберігало відбиток філософської задумливості і скониентрованості, шо так характерний усім справжнім шанувальникам класичної музики, тепер помітно пожвавішало. Герцог відвів погляд від Клестіля і зиркнув на стареньку бабусю, яка, здавалося, споконвіку продавала тут відвідувачам листівки та інші сувеніри, а сьогодні була їм за гіда. Спостерігши на її зморшкуватому обличчі хитрувату посмішку, Герцог пригадав, шо вона від самого початку радила їм пильніше придивлятись до дзеркал. Та, видавалося, досі лише Клестіль помітив у них шось особливе.

- Боже мій, як це можливо? - вигукнув він, наближаючись до дзеркала і справа, і зліва, немов пустотливе дівча, шо вперше приміряло нову суконку.

Тепер уже й решта його колег зауважили, як у дзеркалі, одне за одним, з'являються ше дзеркала, а за ними ше і ше - і так нескінченною галереєю тягнуться вглиб стіни. Державні мужі збились півколом поблизу Клестіля і вражено позирали на це диво.

Кучма, чи не єдиний з усіх дев'яти президентів із технічним дипломом1, поквапився пояснити Клестілю нехитрі фізичні принципи анфілади. Та й після цього той ше довго крутився перед дзеркалом, а з його вуст раз у раз злітали захоплені вигуки.

Його колеги тим часом пішли далі, вслід за бабусею, із цікавістю оглядаючи дорогою зібрані тут шедеври.

А подивитись тут і крім дзеркал було на шо. Майстри минулих літ зробили все можливе, шоб це

’З усіх президентів, учасників саміту у Львові 1999 року, крім Кучми, лише Президент Румунії Еміль Константінеску мав технічну освіту.

фойє, призначене для відпочинку глядачів під час перерв та антрактів, викликало почуття справжньої насолоди. На картинах, вгорі, буяли всіма фарбами, немов смарагди переливались, у золотій оправі зима, літо, весна й осінь. У бічних відсіках зали красувались алегоричні зображення Європи, Африки й Америки. У червоних проміннях призахідного сония, шо пробивалося з-під шпаринок, завішених шторами зікон, горів Прометеєвим вогнем світоч иивілізаиії та культури, котрий білошкірий хлопчик - символ Європи - із гідністю ніс туземиям з інших частин світу. Над одним із дзеркал повернулись одне до одного спинами, повні драматизму і напруги, скульптурні зображення Заздрості й Любові. Над ними - жива, немов намальована якимсь народним митием, картина побуту карпатських горян. Над іншим дзеркалом присіла на ариі пихата й самозакохана Гордість. Коло неї спочивало, із немовлятком у руках, застигле в камені лагідне зображення Материнства.

Гериог трохи затримався під алегоричним зображенням Мужності, з вольовим та неприступним обличчям і гострим мечем управиш. Коротким, повним смутку і співчуття, поглядом він ушановував Покірність, яка, безсило склавши на грудях руки, благальними очима вирячилася на нього з темної глибини картини. Із вдячністю вірного слуги глянув він на свою колишню панну-безкомпромісну і строгу Феміду1 та її незмінний атрибут - терези. Завершивши врешті свої спостереження оглядинами зображення Мудрості, самозаглибленої та зрівноваженої, і кинувши останній погляд на її

’У минулому Президент Німеччини Роман Гериог очолював Федеральний Конституційний Суд країни.

застережливий свисток, він пришвидшив крок, шоб наздогнати решту президентського товариства...

Усі ці та багато інших витворів мистецтва в Дзеркальній залі органічно доповнювали того вечора застелені білими скатертинами столи, заставлені найрізноманітнішими наїдками богів політичного Олімпу, від яких й у найвитонченішого гурмана слинка потекла б у роті. Від їх детального опису я утримуюсь, хоча б задля того, шоб уберегти від нестерпних мук свій нешасний шлунок, сяк-так заповнений пісною юшкою у дешевій забігайлівці за рогом бібліотеки: скажу лише, шо в иих стравах традиції національної кухні вишукано поєднувалися із строгими стандартами міжнародної дипломатії. З міркувань безпеки, звісна річ, це поєднання було багато разів апробовано на органах травлення гатунку трохи нижчого за президентський.

Після двадиятихвилинних оглядин розкішного фойє тонкий аромат, шо підіймався до самої стелі, вже надто сильно відволікав увагу зголоднілих президентів від творів високого мистецтва й вперто опускав їх на грішну землю. Врешті, зберігаючи на обличчях серйозні міни та з почуттям великої радості в серці, прийняли вони запрошення господаря і повсідалися за столи на дружню вечерю із учасниками фестивалю та співробітниками театру. На иьому, однак, їх тортури ше не закінчилися. Адже на шляху до об'єктів їх апетиту, шо веселили їх серия та радували душі, залишалося ше подолати один невеличкий бар'єр - прослухати привітальну промову господаря зустрічі Президента України Леоніда Кучми.

Український Президент неквапливо підвівся з місия, і Гериог побачив, як вогнем натхнення засвітилося його обличчя на тлі алегоричного зображення Європи. Кучма заговорив розмірено й урочисто. Напевно, шоб полегшити собі муки, викликані иією несподіваною паузою, Гериог скерував свій погляд геть від жаданих спокус на святковому столі у чималу шпаринку, яка чи то навмисне, чи то в наслідок чиєїсь недбалості світилась між чорними завісами.

Десь у далині, на заході, за старовинними львівськими будинками із черепичними дахами, над верхівками гордих лісових велетнів, запалав рожевим полум'ям край неба. Швидко і невпинно розгорталося воно вздовж лінії горизонту, з жовтогарячого стало блідо-рожевим, з блідо-рожевого яскраво-червоним. У заграві небесної пожежі загрозливо зростало, наближаючись до землі, соние. Величною блідо-золотавою аурою розійшлося воно по небу. Немов виивілий німб на старовинній іконі, сяяла вона таємничим й загадковим блиском. Людське око не йняло, де ж згасав ией блиск і починалася світла блакить, шо весь час темніла й гусла, на сході вже й зовсім зливаючись із чорною землею.

Під небесним куполом повільно, одне за одним, неначе проявляючись на фотоплівці, з'являлися сузір'я і боязко миготіли с.еред мовчазної синьої пустелі. Рідкі, ше не розігнані вітром хмаринки з сірих ставали сизими, а їх пухнасті краї займалися яскравим, мов кров, багрянцем.