Порсне у вічі, немов на сміх,
лише перелив дзвінкий.
Який він граційний – довгий, тонкий,
він – гордість моїх очей.
Веселкою світиться він, блищить і міниться,
мов тече.
В воді гартувались його краї
й стали алмазно тверді,
Стійкою була середина меча – не потурала воді.
Стерся вже ремінь його старий —
більше не одягти,
Та древній клинок зумів
і в боях молодість зберегти.
Він хвацько рубає —
не заплямить його гартовану сталь,
Не заплямити й честі того,
хто з ним до борні повстав.
Мій лютий блиску, коли ти блищиш,
усе це – мої діла,
Мій радісний дзвоне, коли ти дзвениш,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шлях Меча» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга II Мейлань“ на сторінці 59. Приємного читання.