TextBook — Ніхто мене не відсилав, — обурився він. — Я… я просто хотів був запитати дещо.
— Ну звісно, — буркнув Горган, повертаючись до милування містом. — Але перше скажи — з… з дівчиною твоєю все гаразд?
— Ага, — кивнув хлопець, так само припинаючись до замкових зубців. Краєвид і справді мав місце.
— Добре, — зітхнув проквестор. — Ну, то що тобі треба?
Лука забарився на мить, а тоді все ж таки не втримався — ну бо коли ж іще випаде нагода!
— Ви з Ненією… були, гм… були добре знайомі?
Горган пирхнув із якимось болісним гумором.
— О, певна річ. Ми мали намір побратися.
Лука заскочено завмер.
— Але… але чому ж тоді…
— Чому я стріляв? — Горган обернувся до нього, і відсвіт міських вогнів пофарбував половину його лиця в червоне, іншу залишивши в темряві. — Інакше вона би вбила мене. Inferi, які вже взяли чиєсь життя, більше не можуть спинитися.
Лука пригадав, як тяжко тому далася відмова від аніми Маркуса. Але він подужав себе, отже…
— А як так сталося, що ви, даруйте, е…
— Що я став inferi? — незворушно підхопив Горган. — Отак і сталося. Я не зміг пробачити собі її загибель.
— Але ж ви мусили!..
— Мусив. Але не повинен був.
Лука замружився. Навіть не хотілося думати, що би він сам зробив у подібних обставинах. О ні, не дай боже йому звідати такого вибору!
— А яким чином Вітій…?
Горган зітхнув.
— Та Вітій теж не повинен був так чинити. Його дружина була moribundi, і, попри свою ненависть до виробників анімул, він, замість знищити, потай зберіг одну для неї. Але вона відмовилась.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Новендіалія» автора Соколян М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „LAUDATIO. PARS IX“ на сторінці 27. Приємного читання.