— Але слухай, мені невтямки — як-то можна, що не ніч, збройних покидьків ганяти? Стріляти, коли й сам дістати можеш? Тобі не страшно хіба?
Лука відвернувся до вікна, малюючи на шибі візерунки.
— Аякже, — глухо відказав він. — Стріляти страшно, а не стріляти — іще страшніше…
Франек гмукнув.
— А я от вчора, думав, ґиґну з жаху — в тебе під під’їздом стояли двоє, невідь-кого виглядали…
Лука рвучко обернувся до нього, тоді, замість пояснень, зістрибнув із підвіконня і заходив туди-сюди, позираючи примружено, наче злий котисько. Франек наполохано спостерігав за його шарпаниною, мимохіть переймаючи Луччину бентегу.
— Так, — нарешті спинився той, — Франек, а чи не час тобі вже додому?
— В сенсі? — розгубився музика.
— В сенсі — фестиваль уже відгуляли, так? Хіба вдома про тебе не дбають?
— Та я дзвонив своїм, усе гаразд…
— Не все! — ледь не зойкнув Лука. — Ти забув уже, як у мене опинився? Забув доброзичливців, котрі заледве тебе не прикандичили?
Франек закляк, відчуваючи, як кава стигне в горлі.
— Та з-забув якось… Я ж із «Голіардами» сподівався домовитись…
Лука зітхнув, гамуючи гнів.
— І як? Домовився?
— Та ніби, — непевно мовив музика. — Вони кликали до себе на підміну, але ж я не дракувський… мені перевестися треба…
— Дуже добре, — дратівливо виснував господар. — Лише забирайся звідси чимшвидш. Потім приїдеш, як захочеш, але не тепер… Тепер у нас намічається якраз оте, що тобі невтямки…
Франек приголомшено кивнув.
— А гітара моя як же?
— Зайдеш у відділок на Ринковій площі. Я просив, щоб її там для тебе залишили.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Новендіалія» автора Соколян М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „LAUDATIO. PARS VI“ на сторінці 17. Приємного читання.