TextBook «Що тобі треба, дитино?»
«Покажи мені той шлях, котрим я маю йти», — каже Івась.
Глянув на нього богатир, і побачив Івась, що в очах його вже стоїть смерть.
«А-а, — каже, — се ти, козаче! Живий іще»?
«Батько Дажбог і пречиста Лада бережуть мене од напасти», — каже Івась.
Засміявся богатир.
«Значить, не все ще пропало! А я гадав, що вже кінець нашому ділу. Раз так, то йди у січовий льох, де…»
Івась кинувся зі сну. Серце гамселило, мов навіжене, у вухах іще вчувалося тоскне квиління вітру.
— Господе, твоя воля, — каже малий козак. — Ото насниться так насниться! А нехай йому!
— Що, — каже од печі характерник, — знову якась мара приверзлася?
Зліз Івась додолу і став посеред хати, продираючи очі.
— Гірше… мерці привиділися!
— Ну ж бо розкажи, — звелів характерник, дістаючи рогачем горщика з печі.
То Йвась і оповів, що то йому наснилося: і про кріпость, і про богатиря, і про теє, що той богатир йому сказав.
— А що ж то за льох? — питається Козуб.
— Хтозна, — каже Івась. — Я не чув, бо прокинувся.
Замислився характерник, а далі й каже:
— Ну, добре… іди та вмивайся! Як будемо снідати, то побалакаємо…
Вийшов Івась надвір та й бачить: пломеніє крайнебо, а над Дніпром сонце сходить, велике та червоне, мов яблуко. Птаство щебече у чагарях, воли ревуть на передмісті, а в січовому городищі бовкнув дзвін до утрені.
От умився він біля криниці та й вертає до хати. Сіли вони снідати, а Козуб і каже:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пекельний звіздар» автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Леонід Кононович Пекельний звіздар“ на сторінці 60. Приємного читання.