TextBook — Добре, — кажуть, — нам пора… а то на вечерю запізнимося. Там як прийдеш у свинячий голос, то тільки облизня вхопиш! То будеш завтра у Барила?
— Буду, буду! — каже Йвась. — Ідіть собі, вечеряйте…
Та й подався у передмістя, бо вже й смеркати почало.
Характерник сидів на присьбі й курив люльку.
— Ого, — каже, глянувши на Йвася, — добряче тебе пощербили! Хто се?
— Та… з хлопцями зчепився! — каже Івась неохоче.
— І як?
— Та так… не дуже!
— А чого ж так?
— Бо гуртом навалилися… Хто такий Барило?
— О, — каже характерник, — се рубака та зух, що небагацько таких є на Запорожжі! А що?
— Він козацькому ділу навчає. Піду завтра з хлопцями.
— Той научить, бо ріжні фортелі знає… — каже характерник. — А от болотом ти дарма рану заліпив!
— Чом би то?
— Зараза може підкинутися. Ходи-но до хати!
Як зайшли вони в світлицю, то Козуб посадив Івася на лаві й обмив грязюку з лоба.
— Гарно тебе садонули! Ногою, певне, бо геть брова репнула.
— Пусте! — каже Івась. — До весілля загоїться.
— То нащо ж до весілля чекати! — каже характерник. — Зараз і гоїти будемо.
— А як?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пекельний звіздар» автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Леонід Кононович Пекельний звіздар“ на сторінці 57. Приємного читання.