Розділ «Леонід Кононович Пекельний звіздар»

— Добрячі стріли… турецькі! Отакі я на ярмарку бачив, та купити не було за що.

Коли ж тут біжать і Найда з Ладьком. Захекалися обоє, мов ті хорти.

— На осьо! — кажуть. Та й дають йому якусь торбину.

— Що тут? — питає Івась.

— Коржі, — каже Найда. — Од нашого куреня!.

Розв'язав Івась торбину, одламав шмат і покуштував.

— Ого, — каже, — добренні коржі! А то ми в дорогу тільки пшона взяли та конини.

Коли ж тут заіржав гнідий, аж виляски пішли.

— Ну, — каже характерник, — пора!

— Нехай же Батько Троян буде з вами і пречиста Лада, — каже їм Богун.

— Нехай береже вас обох сила та міць небесна! — кажуть Ганжа з Кривоносом.

— Вертайтеся хутчіш! — каже Ладько.

Пхнув Козуб свого коня та й поїхав до брами, а Йвась із поводовим за ним услід рушив.

— Гайда на вал! — каже Найда Ладькові.

Вибігли вони на забороло та й поставали. Туман був над степами, що й могил не видно. Дивляться козаки, аж Івась із характерником вже й місток переїхали.

— Егей! — заволав Найда.

Пришпорив характерник жеребця і погнав учвал понад берегом. А Йвась озирнувся, махнув їм рукою та й услід за Козубом помчав. Ще хвилю мріла його постать, а потім ковтнула її імла.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!