— Не знаю! Не знаю!!! Я взагалі не знаю ніякої Ліни! Я для нього хто? Він нічого мені не говорив, тільки наказував, що робити!
— Ти маєш з ними зв’язок?
Жінка закивала головою і вказала на мобільний телефон, що лежав на полиці шафи. Покрутивши в руках апарат, Андрій вийшов до сусідньої кімнати, зачинив за собою двері і, сівши на старе ліжко, набрав нуль-два.
Відповіли одразу:
— Райвідділ міліції, черговий — лейтенант Короленко.
— Добрий день. Вас турбує той чоловік, що сьогодні у вашому місті викрадає машини.
Черговий приголомшено мовчав.
— Ви вже вибачте, — вів Андрій далі, — так сталося, більше не буду. Того старого «Жигуля» з території лікарні, гадаю, ви вже знайшли. Якщо ні, то він знаходиться зовсім недалеко — на будмайданчику якогось корпусу в кілька пове…
— Знайшли вже… — перебив черговий.
Але Андрій натомість перебив його:
— А от «Фольксваген» кольору металік знаходиться зараз у Пісках, майже поруч із санаторієм, знайдете…
— Який ще «Фольксваген»? — не зрозуміли на тому кінці.
— А що, ніхто ще не звертався?
— Начебто ні, — порадившись із кимось, відповів черговий.
— Ну, напевно, ще думають, що він стоїть під будинком, — сказав Андрій. — Скоро звернуться. Але дивіться, щоб він звідти ще кудись не подівся — ключі я в замку залишив. Шкода, гарна машина… Там, правда, також крило постраждало…
— Чекайте, а звідки ви дзвоните? — майже закричав черговий, зрозумівши, що розмова наближається до кінця.
— Ха! — здивувався Андрій його простоті. — Вам скажи… До речі, поблизу тієї машини шукати мене не варто — я давно вже в іншому місці. Бажаю успіхів!
Він увійшов назад до кімнати й коротко сказав:
— Номер.
Вона назвала.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Подорож у безвихідь» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XIII“ на сторінці 5. Приємного читання.