Розділ «Том другий ЧУРИХ»

Обитель героїв

— ампутацію умбра-фрагментів;

— і, нарешті, трансплантацію їх живій людині.

Експеримент базувався на принципах формальної подібності, моделюючи процес відповідно до аксіоми Пасльона Фріксиля, батька мануальної симуляції: «Similia — similibus». Але цього цілком вистачало для ряду висновків.

— Розпад псевдо-особистості пройшов успішно! — доповідали брати хором.

— Туман я-а-а-ром… — бурмотіла Анрі, визираючи у вікно лабораторії, з якого на її прохання зняли ефірну штору-пейзаж з морем, вітрилом і буревісниками. Озеро Тітікурамба зараз і справді огортав туман, сизий, як похмільний п’яничка, — …туман долино-о-ю.

— Консервацію ерзац-умбри завершено!

— За туманом… — оцінювала Анрі спектральну ауру мороку, що обіцяла успіх у суді, виліковування ячменя на оці й зустріч з несподіваними друзями, що мала відбутися завтра. Зустріч мантиса відзначила для себе, як таку, що має особливе значення, — …нічого не видно.

— Приборкання відбувається без ексцесів! Готуємося до ампутації…

Поруч сопів малефік, видивляючись у ефірній фактурі пупса дрібні ознаки зурочення. Судячи з сопіння, зурочення не було Іноді Мускулюс колупав бідолаху-пупса нігтем і вдоволено муркотів похоронний хорал «Луччє нєту того свєту». Тричі він просив лжестряпчого, як особу незацікавлену, косо глянути на пупса: у мить «смерті» об’єкта, у момент розчленування «супутників» і відразу після приборкання невгамовної ерзац-тіні. Терц довго відмовлявся, мотивуючи тим, що в співробітників нотаріату, що мають ліцензію і печатку, лихого ока бути не може («Закон про благі наміри», ст. 36), потім погодився і подивився так, що в пупса відпала нога.

Довелося ліпити наново.

Заповзятливо формуючи ногу, Мускулюс у свою чергу кинув косий погляд на Терца: без ознак пристріту, але зі значенням. Профос Дозору у відповідь ледь помітно похитав головою: ні, мовляв, нічого не блокую, нікуди не лізу. Експеримент чистий від сторонніх впливів.

Анрі замислилася: «Чому Терц не відповів уголос, якщо він гарантував свободу слова в присутності чурихців?!» — і вирішила, що профос захоплений роботою не менше за інших. Блокація могла порушити амплітуду коливань мани, тому Терц тримав майстерність профоса в кулаці, «не виймаючи без необхідності з піхов», як кажуть майстерні фехтувальники.

— Колеги! — раптом закричав малефік, диригуючи срібною голкою. — Еврика! Це елементарно! Підняті мерці не кидають тіні! Значить…

Виявилося, нічого це не значить і давно досліджено Чурихом. Дрейгури й упирі, тобто підняті й повсталі, дійсно не кидають тіні. Тіла таких особин після відльоту душі робляться пористими — вони всмоктують власну тінь і тим підтримують зовнішній вигляд у робочому стані. Близнюки наприкінці пояснення ввели екзотичний некротермін: «самоїди» — і хвилин п’ять голосно реготали на два голоси.

Сама Анрі нічого смішного тут не помітила. Але сперечатися не стала: зрештою, некромантам видніше. А пригнічений Мускулюс заходився мучити пупса із завзяттям, гідним майбутнього лейб-малефактора.

Розігнав їх Фрося: грос, з’явившись у піжамі й нічному ковпаку, прорік: «Ранок покаже!» — і втришия випер трудоголіків з лабораторії. Мускулюса повели спати окремо — вігіла підозрювала, що в будуар Номочки, для продовження експериментів над частками тіл. Лжестряпчому відвели житло неподалік; Анрі вирішила, що її поселять теж десь поруч, але помилилася. Галантний Ефраїм запропонував дамі провести ніч у його власних покоях, більш комфортабельних за гостьові комірки. І вігіла ладна була заприсягтися, що в запрошенні гросмейстера не було анінайменшого інтимного натяку!

Сама гола гостинність.

Навіть образливо, їй-право…

* * *

До харизматів нарешті дійшло, що зараз їх просто розтопчуть на кашу — й життя вперше набуло для прочан сенсу, глибокого й сакрального! Бабуся Харизма була б задоволена моторними внученятами: рятуючись від коліс і копит, вони бризнули навсібіч, як окріп із казана, куди кухарчук-недотепа впустив шматок грудинки. Конрад останньої миті дивом устиг прийняти вправо, звільняючи дорогу фургону, що мчав з шаленою швидкістю. Кобила танцювала на каменях узбіччя, топчучи щось чорне, схоже на кажана.

«Шори, скинуті горбанем», — швидше здогадався, ніж побачив фон Шмуц.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Обитель героїв» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том другий ЧУРИХ“ на сторінці 58. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи