Розділ «Том другий ЧУРИХ»

— У вас зібрано дані на добровольців, підданих трансплантації?

— У достатній кількості. Ми спостерігали за кожним впродовж місяця. І пізніше, вибірково, для повноти картини. Протипоказань немає.

Анрі підійшла до гросмейстера Ефраїма впритул:

— Є. Ви поквапилися, ваше чорнокнижництво. У добровольців згодом починаються проблеми, що зачіпають сферу двох інших «супутників». Порушується структура номена: люди забувають ім’я об’єкта, плутають його, приписують імені неіснуючі властивості… Незабаром процес зачіпає канденцію: дух об’єкта мерехтить, гасне, об’єкт впадає в летаргічний сон, ризикуючи бути похованим заживо. У летаргії первинна особистість черпає сили, відновлюючи рівновагу, але після пробудження дисбаланс виникає знову.

— Звідки у вас такі відомості?!

«Згадувати лжестряпчого не можна. Сказати, що відомості отримані від Терца, означає розкрити його приналежність до Дозору Сімох. І вказати на інтерес Дозору до Чуриха. Ні, подруго, взялася за гуж — викручуйся, як вуж…»

— Тихий Трибунал розслідує ряд випадків, пов’язаних з магічним втручанням непізнаного характеру. Летаргія та плутанина з іменами зафіксовані вігілами Трибуналу в злодія з Бадандена, королівського скорохода, багатодітної молочниці…

— Імена! Назвіть їхні імена, пані!

— Даруйте, гросмейстере. Ви хочете від мене неможливого. Імена цих бідолах зараз плутають навіть близькі родичі. Вашого багаторукого злодія через зсув номена мало не прирізали в Реттійському порту його власні друзяки. Мені довелося відбивати нещасного в бандитів за сприяння обер-квізитора Всевидющого Приказу. А молочницю мало не закопали живцем.

— Ви були присутні на похороні летаргованої молочниці?!

— Ні. Не мала такого щастя. У цьому випадку повірте на слово…

— Сама доля послала вас до Чуриха, пані! Овал Небес! — грос товариськи обійняв за плечі вігілу з малефіком, бо довжини рук цілком вистачало. Терца він обіймати не став, але профос Дозору й не наполягав, слухаючи в три вуха. — Я давно перестав покладатися на милість провидіння, і ось… Сподіваюся, ви не розголошуєте службових таємниць? Повірте, якщо навіть і так, я ніколи не дозволю собі привселюдно посилатися на ваші свідчення! Я буду німий, як могила…

«Оригінальне порівняння для некроманта», — подумала Анрі.

— Друзі мої, дорогі мої друзі та колеги! Дозвольте й мені відкрити краєчок завіси. Поділитися, так би мовити, таємним. Ви дозволите коротеньку лекцію? Екскурс у історію Чуриха?

— Будьте люб’язні, — за всіх відповіла вігіла.

SPATIUM XVI

ПРО ЧУРИХ — АБО ДОБРЕ, АБО НІЧОГО,

або

ОДКРОВЕННЯ ГРОСМЕЙСТЕРА ЕФРАЇМА КЛОФЕЛІНГА

Так трапляється: шукаєш одне, знаходиш інше.