Розділ «Том перший РЕТТІЯ»

— Мабуть. Але я про інше. Месроп, вихідні дні впливають на підготовку об’єкта до дрейгурації?

— Так, — криво посміхнувся товстун. — У вихідні дрейгурація небажана. І першого дня на тижні. Дрейгур погано ходить, підкорюваність командам нижча за стандартну. Висипка по тілу, хронічний кашель. Ідеально — третій-четвертий день.

— Це добре. Якщо квестори в Чуриху, вони ще живі.

— Силовий варіант визволення? — втрутився барон, жестом вказуючи на розвішану всюди зброю. — Я не сумніваюся у ваших можливостях, люб’язний Просперо. Я навіть упевнений, що в разі вашого втручання Чуриху доведеться вічно відновлювати не одну вежу з трьох, а мінімум дві. Або лишитися без веж. Але ви не в змозі відволікти на себе всі сили Чуриха одночасно. Заручників встигнуть ліквідувати, а тіла — знищити. Немає тіла — немає діла. Прямих доказів у нас нема, Найвища Рада подасть скаргу та виявиться права по всіх статтях… А на дідовій стайні крюків перцанути — тріску не оберешся! Перепрошую, добродії, це залишкові явища… Я мав на увазі, що суд не прийме нашої версії як підстави для силового варіанту.

Лезо розкольника затуманилося.

— Ви праві, бароне, — після тривалої паузи мовив Просперо, з’являючись знову. — Ми в Ложі Бранних магів надто звикли покладатися на радикальні методи. Спасибі за мудру пораду.

Конрад фон Шмуц вклонився.

— Ви б і самі зрозуміли це, друже мій. Просто я встиг першим. Ах, якби в нас була можливість проникнути в Чурих непомітно! Або на законних підставах… Добродії чарівники, нікого з вас не запрошували до тамтешніх пенатів? На вечірку, симпозіум, захист дисертата? Консультантом, нарешті?

— На жаль, — насупився Месроп, колихнувши щоками.

— На жаль, — підтримав колишнього некроманта Кольраун.

Раптом обличчя Просперо просяяло, випнулося над лезом, обернувшись блискучою від збудження кулею. Стало чути квінтет сопілкарів, що грав «Гробницю Люллі» в інтерпретації для духових.

— Стривайте! На банкеті з нагоди успішного захисту свого дисертата Андреа мав приватну розмову з Наамою Шавазі!

Голова Тихого Трибуналу підстрибнув м’ячиком:

— Наама? Сестра-Могильщиця? Член Найвищої Ради некромантів?

— Так! Андреа сам мені розповідав. І показував візитівку Наами з рунню Дамбалла.

— Лейб-малефік Мускулюс був приватно запрошений до Чуриха?

— Виходить, що так. Він спершу вирішив, що тут криється амурний інтерес. Молодість, те-се… На щастя, малефіки — не найдовірливіші люди на світі. Профіль зобов’язує. Тверезо поміркувавши, він роздумав шукати любовних пригод у вежах Чуриха. А візитівку сховав у секретер, на згадку.

— Роздумав? — з дивною інтонацією перепитав барон. — Але ж доведеться…

І Анрі відчула, що настав її зоряний час.

— Добродії, я бачила пана Мускулюса в ділі. Він чудовий. Голова Месроп може підтвердити. Але закинути його в Чурих самого — значить провалити справу. Я пропоную свою кандидатуру для супроводу.