TextBook — Куди ж іще? Ти поміркуй, дурню: стоїть чесний господар, горлянку дере, здоров’я на тебе, обшарпанця, витрачає... Ясний завусенець, гостя кличе! Ходімо, задарма жерти будеш! Ще й наллю...
Нихон не збирався затримуватися в селищі на ніч. Спати під рокитовим кущем, на волі, було для мага справою звичною. З іншого боку, мірних ліг за день відмахав стільки, що полічиш — і заново в піт кине.
Відмовляти пригощальникам він не вмів.
— Спасибі, господарю. Хай береже тебе Вічний Мандрівник!
— Це правильно, — погодився пригощальник, випинаючи запалі груди. — Це по-нашому. Ти дякуй мені, бурлако. Мені, виходить, приємно. Ти частіше дякуй, га? І з цим... як його?., з повагою! Обожнюю, коли мені дякують та дякують...
Нихон знову подякував, оскільки від зайвого «спасибі» язик не відвалиться. Але свіжачок знову замахав руками, ще дужче.
— Не тут! У хату зайдімо, там і дякуй!
Він моргнув і уточнив:
— Нехай стерва моя сама чує...
У хаті було чисто й нудно. Це Нихон почував одмалку — де нудьга оселилася. Можна прогнати злиднів. Можна віднадити лисого бедуля, якщо той мерзотник прижився під стріхою. Можна винищити однооких, що жирують у запічку. Але нудьгу й триденною гульнею не проженеш, якщо господарі геть знудьговані.
Тут Висока Наука безсила.
— Стерво! Накривай на стіл!
Мужичок став руки в боки, красуючись перед гостем.
— От! Як сказав, так і по-моєму! Сказав, що першого стрічного у дім впущу? — і впустив! Сказав, що удвох пожеремо все, що наготувала? — мабуть, не подавимося! А я бурлаку ще й спати в нас укладу! Щоб ти від злості чхала, клюко сушена!
— А щоб вас обох, як стоги, роздуло, пройдисвіти!
Кисліша від ходячої оскоми, господиня стала біля печі з рогачем напереваги. Була вона худою, до пари чоловікові, але зростом перевершувала того на цілу голову. Вовчий оскал не личив господині. Хоча й відчувалося: скалити ікла вона вміє.
— Щоб вам дня не дочекатися! Сідайте, іроди! Їжте моє, пийте, щоб ви подавились...
— Я піду? — запитав Нихон.
— Підеш? — обурився пригощальник. — Я тобі піду, іроде! Поліном уперіщу, мало не буде! Ти ото сідай, жуй-ковтай, зли цю клюку...
Маг-велетень тупцював на порозі, не кваплячись іти за стіл.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розповіді очевидців, або архів нагляду сімох» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прокляття“ на сторінці 7. Приємного читання.