TextBook — Нічого, згодиться. Пряма ниточка, по чоловічій лінії. Три-чотири вузлики — дрібниці. Розплутаю. Сидіть, мовчіть і не бійтеся. Я зроблю вашу розповідь максимально достовірною. Не хвилюйтеся, чари зовсім безпечні. Ви мене зрозуміли?
Юрась ковтнув слину, смикнувши кадиком.
— Ага, майстре. Зрозумів.
— Ото й чудово. А тепер — ні слова. Почнете говорити, коли я подам знак. Ну, приступимо!
Малефик узяв старосту за ауру, намацуючи пратеритні нитки.
Прислухався.
«Бурлаку!..»
Що ж, для початку — непогано.
* * *— Бурлаку! Гей, бурлаку!
Нихон обернувся.
— Та бурлаку ж!
Невисокий, але бадьористий дядько махав йому через тин одразу обома руками. Збоку дядько нагадував вітряка. Таких Нихонова бабуся, світла їй пам’ять, називала: «мужичок-свіжачок». І запевняла, що вони довго не псуються, тому що далі нікуди.
— Та йди ж сюди!
Нихон підійшов. Величезний, в бурій від пилу одежі, з довгою сивезною бородою, він найменше скидався на мага. Навіть на волхва-мандрівника, що ворожить першим стрічним на кінському черепі — ну ні крапельки! Радше на бурлаку, готового наймитувати за хліб і дах.
Долоні в мозолях. Ручища-окости. Плечі вантажника. Портові амбали заздрили, дивлячись на ці плечі. Низький, хрипкий голос — точнісінько мукання бугая. За способом накопичення мани, який Нихон розробив сам, під свою ауральну фактуру, тілесна сила була побічним ефектом — маскувальним плащем.
А в очі йому заглядали рідко.
Зависоко тягтися.
— Ото недотепа! Його в гості звуть, а він упирається! Інший б за честь журавлем кланявся! Ноги мив би, воду пив...
— У гості? — не зрозумів Нихон.
Свіжачок підстрибнув, роздратований нетямовитістю бурлаки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розповіді очевидців, або архів нагляду сімох» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прокляття“ на сторінці 6. Приємного читання.